Станіслав Гроховський

Станіслав Ґроховський (або Станіслав Гроховський) гербу Юноша (пол. Grochowski Stanisław; пом. 1 березня 1645) — польський шляхтич, релігійний діяч, королівський секретар. Львівський латинський архієпископ з 1634 року. Представник роду Ґроховських.

Станіслав Гроховський
Народився	16 століття
Помер	1 березня 1645(1645-03-01)  Перемишль, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Країна	Річ Посполита
Діяльність	католицький священник, католицький єпископ
Alma mater	Ягеллонський університет
Посада	Королівський секретар і католицький архієпископd
Конфесія	католицька церква[1]
Рід	Q16481740?

Життєпис

Найстарший із 6-ти синів Войцеха Ґроховського та його дружини Зофії з Монастирських гербу Пилява, внук Петра та його дружини Красіцької,^[2] брат луцького та перемиського єпископа РКЦ Ахація, Миколая — королівського секретаря, Кшиштофа — бургграфа Кракова,^[2] перемиського каштеляна Феліціяна,^[3] львівського каштеляна Рафала Ґроховських.

Походив із Перемиської землі. Навчався у Краківській академії (нині Ягайлонський університет). 1609 року був королівським секретарем. Мав суперечку з домініканцями в Яворові. 1634 року за його сприяння збудували на місці давнішого новий Палац латинських архієпископів Львова;^[4] сам Ґроховський відмовлявся відбути «інгрес» на посаду, поки не завершили коштовні роботи з оформлення фасаду палацу.^[5]

Після того, як львівські ченці-домініканці викрали зі шпиталю св. Лазаря екс-домініканина Радковського, Ґроховський наклав на їхній костел і монастир інтердикт та відлучення (екскомуніку), які невдовзі скасував нунцій Маріо Філонарді. Видав у 1644 році новий інтердикт та екскомуніку на львівських домініканів; ченці виконали вимоги, тому відкликав їх. Мав процеси з львівським магістратом.^[6] 1644 року за його сприяння перенесли до середини катедри біля цвинтаря ікону Матері Божої Ласкавої (потім — до новозбудованої каплиці Домагаличів).^[7]

У Латинській катедрі Львова було встановлено йому пам'ятний «надгробок» зліва від головного вівтаря, усунутий під час реконструкції храму за архиєпископа Вацлава Сєраковського. Нині на цьому місці є таблиця з епітафією Сєраковському.^[8]

Тіло покійного архиєпископа Ґроховського спочатку не дозволили поховати через його борги^[9]: кредитори домоглись арешту. Прах померлого чекав на поховання, доки спадкоємці Ґроховського не виплатили борги^[10]. Був похований у родинному гробівці в Перемишлі.