Станіслав Жолкевський (старший)

Станіслав Жолкевський гербу Любич (1520/1521 — 25 липня 1588) — галицький шляхтич, військовик та урядник Республіки Обох Націй (Речі Посполитої).

Станіслав Жолкевський
пол. Stanisław Żółkiewski
Народився	не раніше 1520 і не пізніше 1521
Помер	25 липня 1588(1588-07-25)
Поховання	Латинський катедральний собор
Країна	Річ Посполита
Національність	русини
Посада	руські воєводи, посол Сейму Речі Посполитої[d], белзький воєвода, галицький каштелян[d], медицький старостаd і Підстароста белзькийd
Військове звання	ротмістр
Конфесія	православна церква і католицька церква
Рід	Жолкевські
Батько	Микола Жолкевський[d]
У шлюбі з	Zofia Lipskad
Діти	Станіслав Жолкевський і Микола Жолкевський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жолкевський.

Герб Любич

Життєпис

Син белзького воєводи Миколая Жолкевського.

Здобув добру освіту (як і брат Микола — медицький староста). Брав участь у збройних кампаніях, сутичках (зокрема, під Ґданьськом, у Московії; особливо під Соколею, коли, вислані великим гетьманом коронним Миколаєм Мєлєцким, стримували натиск з чисельною перевагою сил московитів до підходу основних загонів коронного війська). Мав посади галицького каштеляна (номінація 17 листопада 1580),^[1] белзького та руського воєводи (з 1586 р.). Був послом на сейм у Любліні, підписав унію з ВКЛ 1569 року. Брав участь в генеральному з'їзді під Єнджеювом 1576 р. На Вісьліцькому конгресі сприяв обранню королем Сігізмунда ІІІ Вази, застосовуючи силу. Був власником тоді ще села Бродів, якими дуже опікувався, може, найбільше з власних придбань. Сприяв початку будівництву костелу святого Станіслава тут, також для Бродів у короля Стефана Баторія отримав 22 серпня 1584 р. (Люблін) дозвіл на магдебурзьке право, назвавши місто Любич.^[2]

1576 року, після смерти першої дружини Софії, намірився піти в монастир і отримав експектативу (право на посаду) православного владики володимирського і берестейського, за якою мав отримати висвячення і посаду єпископа після смерти чинного єпископа. У той час у Польщі існувала традиція, що на православних єпископів висвячували когось із православної руської шляхти, мотивуючи тим, що низове православне духовенство було неосвіченим. Але Станіслав Жолкевський 1580 року несподівано одружився вдруге з Анною Сокіл, молодшою від нього на 30 років, головній спадкоємниці володінь Андрія Висоцького, і отримав через неї у власність значні землеволодіння. Це спонукало Жолкевського обрати світську кар'єру і 24 квітня 1580 року за немалу відступну плату від Печерського архимандрита Мелетія Хрептовича Жолкевський публічно зрікся на його користь наданого права на посаду православного владики володимирського і берестейського і прийняв католицизм^[3].

Був похований у Львівській католицькій катедрі, йому був встановлений кам'яний надгробок з епітафією.^[4] У сучасному храмі є пам'ятна таблиця з епітафією латиною, розташована зліва на початку презбітерію. Переклад тексту епітафії українською:

«Станіслав із Жовкви, руський воєвода, багатьма блискучими заслугами в мир і у війну він показав свою вірність і відданість Речі Посполитій і, багато вистоявши за неї і битв, і поразок, і прославився. Зрештою, досить проживши, на 68-му році життя зупнив свою долю дня 25 липня року Христового 1588-го. Нехай мовиться за нього молитва»

.

Сім'я

Був тричі одружений; вперше зі Софією Липською з Горая гербу Корчак, мав 2-х синів:

• Миколай — львівський підкоморій, помер перед або 1603 року,^[5]
• Станіслав — польний та великий коронний гетьман, київський воєвода.

З другою дружиною Анною Соколувною та третьою Ельжбєтою^[3] дітей не мав, бо одружився з ними після 60 років.^[6]

Світлини

• 
  Місце поховання - Латинський катедральний собор у Львові
• 
  Надгробок Станіслава Жолкевського (Латинська катедра, Львів)
• 
  Надгробок Станіслава Жолкевського (2022)

Див. також

• Станіслав Жолкевський (значення)