Кульчицький Станіслав Владиславович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кульчицький.

Станісла́в Владисла́вович Кульчи́цький (нар. 10 січня 1937, Одеса) — доктор історичних наук, професор, в.о. головного наукового співробітника відділу історії України 20—30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України Національної академії наук України. Автор численних досліджень^[1][2] з історії України XIX — початку XXI століть^[3].

Кульчицький Станіслав Владиславович
Ім'я при народженні	Станіслав Владиславович Кульчицький
Народився	10 січня 1937(1937-01-10) (88 років)  Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	історик, економіст
Alma mater	Одеський університет імені Іллі Мечникова
Галузь	історія України
Заклад	Інституту історії України НАН України
Вчене звання	професор (1986)
Науковий ступінь	кандидат економічних наук(1963) доктор історичних наук (1978)
Науковий керівник	Гудзенко Пантелеймон Петрович
Відомі учні	27 кандидатів і 14 докторів історичних наук
Партія	КПРС
Відомий завдяки:	Дослідження з історії України XIX — початку XXI століть
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Почесний краєзнавець України
Персональна сторінка на сайті Інституту історії України НАН України
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Кульчицький Станіслав Владиславович у Вікісховищі

Біографія

Закінчив історичний факультет Одеського університету імені Іллі Мечникова й аспірантуру Інституту економіки АН УРСР. Кандидат економічних наук (1963), доктор історичних наук (1978), професор (1986), заслужений діяч науки і техніки України (1996), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2001), Почесний краєзнавець України (2016). Працює в НАН України з 1960 р.

Наукова школа — 27 кандидатів і 14 докторів історичних наук. У 1977—2015 роках — завідувач відділу історії України 20—30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України (у 1977—1986 — відділ соціалістичного будівництва, у 1986—1991 — відділ соціалістичного і комуністичного будівництва Інституту історії АН УРСР). Має понад 1,5 тис. публікацій, в тому числі 47 книжок, понад 70 розділів у колективних монографіях, більш як 500 статей у газетах. Автор книг, підручників, монографій для вищої та середньої шкіл України.

Роботи

Бібліографія праць до 2016 року:

• «Історик на зламі епох». (Станіслав Кульчицький: Матеріали до біобібліографії. Інтерв'ю. Спогади). — К.: Інститут історії України, 2016. — 531 с.^[4]
• «Комунізм в Україні: перше десятиріччя. Роки 1919—1928»
• «Україна між двома війнами: роки 1921—1939».
• «Демографічні наслідки голодомору 1933 р. в Україні»
• «Російська революція 1917 року: новий погляд»
• «Почему он нас уничтожал? Сталин и украинский Голодомор» / Л. Ившина (общ. ред.), Н. Тысячная (сост.). — К.: ЗАО «Украинская пресс-группа», 2007. — 208 c.
• «Помаранчева революція» — К.: Генеза, 2005. — 368 с.

Нагороди

• Орден «За заслуги» 3-го (2001) і 2-го ступенів (2006)
• Державна премія України в галузі науки і техніки (2001)
• Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (1996)
• Почесний краєзнавець України (2016)

Премії

• Лауреат премії Освітньої фундації ім. Петра Яцика (Університет Альберти, Едмонтон, Канада; 1995, 2000)
• Лауреат премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (США; 2011)