Станіслав Лянцкоронський (гетьман)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лянцкоронський.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Станіслав Лянцкоронський.

Станісла́в Лянцкоро́нський (пол. Stanisław Lanckoroński; 1590 — 19 січня / перед 19 лютого^[1] 1657) — польський шляхтич, військовий та державний діяч Корони Польської в Речі Посполитій, меценат. Посідач маєтностей в Україні, воював проти повстанців Богдана Хмельницького.

Станіслав Лянцкоронський пол. Stanisław Lanckoroński
Станіслав Лянцкоронський пол. Stanisław Lanckoroński Родовий герб Задора
Польний гетьман коронний
1654 — 1657
Народився	1590
Помер	19 січня 1657(1657-01-19)  Львів, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Відомий як	військовослужбовець, політик
Країна	Велике князівство Литовське Річ Посполита
Alma mater	Лейденський університет і Орлеанський університет
Діти	Гієронім Лянцкоронський, Jan Lanckorońskid і Hieronim Lanckorońskid

Біографія

Народився у 1590 році, син подільського хорунжого Яна Лянцкоронського та Барбари з Калиновських (доньки Марціна Калиновського, сестри Валентина Олександра Калиновського^[2]).

У молодості служив у війську гетьмана Станіслава Конєцпольського. Брав участь у війні з Богдана Хмельницьким. Успішно обороняв від козаків Кам'янець-Подільський, перебував в обложеному Збаражі, брав участь у Берестецькій битві. У 1655 році відзначився у битві під Охматовим. Воював з шведами під час Шведського потопу, в 1655 році був розбитий шведами в битві під Войничем. У березні 1655 важко захворів, покинув військо, отримав від короля староство Ратиньське. У Сокалі 16 грудня 1655 видав універсал до війська і шляхти, мобілізуючи до війни зі шведами.

Уряди (посади): скальський староста з 1641 року (набув від Гербурта^[3]), галицький каштелян, з 17 травня^[4] 1646 р. кам'янецький каштелян, з 1650 р. брацлавський воєвода, з 1652 р. руський воєвода, з 1654 по 1657 р. польний гетьман коронний. 1649 року був великим коронним регіментарем (поряд з Анджей Фірлеєм, Александером Конецпольським; король мав намір надати йому булаву гетьмана через полон Миколая Потоцького у козаків). Староста носівський,^[5] стобницький, димерський^[6].

У 1630 році коштом Станіслава Лянцкоронського було побудовано Ягільницький замок у містечку Ягільниця (тепер селі Чортківського району Тернопільської області).

В 1646 році виклопотав у короля для своїх дідичних маєтків Жванця та Нового Бжезє міські привілеї.

Помер в Україні (Русі)^[7]. Був похований у Львові^{[джерело?]}.

Сім'я

Дружина — Анна (Александра^[1]), донька люблінського каштеляна Збігнева Сененського. Діти:

• Геронім — підкоморій кам'янецький (подільський) 1658 р., ротмістр королівський, староста скальський
• Прецлав (Przecław^[8]) — чернігівський каштелян 1689 р., староста скальський
• Францішек Станіслав (?—1699) — співдідич Ягільниці^[8]
• Ян
• Збігнев — староста скальський 1648 р.
• Миколай (?—1647)
• Марцін
• Йоанна^[6].

Див. також

• Лянцкоронські