Старченко Наталія Петрівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Старченко.

Ста́рченко Ната́лія Петрі́вна (12 травня 1961(19610512), Цвітне, Кіровоградська область) — українська історикиня, дослідниця історії України середніх віків та раннього нового часу^[3]. Докторка історичних наук (2015).

Старченко Наталія Петрівна
Наталія Старченко (2016 рік)
Народилася	12 травня 1961(1961-05-12)[1] (64 роки)  Цвітне, Олександрівський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР[1]
Країна	Україна
Діяльність	історикиня
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Галузь	історія[2] і Середньовіччя[2]
Науковий ступінь	доктор історичних наук
У шлюбі з	Стріха Максим Віталійович
Діти	Стріха Ярослава Максимівна

Біографія

Народилася 12 травня 1961 року в селі Цвітне Олександрівського району Кіровоградської області^[4]. Випускниця кафедри археології та музеєзнавства Київського університету імені Тараса Шевченка (1991)^[5].

З 1991 по 1992 роки працювала старшою науковою співробітницею державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», з 1992 року — провідною археографинею Інституту української археографії НАН України^[4]. З 2015 року — старша наукова співробітниця відділу «Теорії і методики археографії та джерелознавчих наук» Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України^[6]. За сумісництвом із 2002 року — наукова співробітниця відділу історії України середніх віків та раннього нового часу Інституту історії України НАН України^[4].

З 2003 по 2017 роки працювала в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія» (авторські курси «Правові системи і правові інститути на українських землях Речі Посполитої» і «Сучасна західна історіографія»)^[7].

2001 року здобула вчений ступінь кандидатки історичних наук за спеціальністю «Історія України»^[6], тема дисертації — «Становище жінки-шляхтянки на Волині другої половини XVI — початку XVII ст.: майновий та правовий аспекти»^[7].

Докторка історичних наук (2015)^[6], тема дисертації — «Конфлікт у шляхетському середовищі Волині (друга половина XVI – початок XVII ст.)»^[7].

2022 року працювала у робочій групі зі створення нової програми навчання історії в школі при Міністерстві освіти і науки України^[7]. 2 грудня 2022 року ввійшла до складу робочої групи з розроблення концептуальних засад реформування історичної освіти в системі загальної середньої освіти^[8].

Заступниця відповідального редактора видання «Соціум. Альманах соціальної історії»^[7].

Бібліографія

Книги

• Старченко Н. П. Честь, кров і риторика. Конфлікт у шляхетському середовищі Волині (друга половина XVI – XVII століття). — К : Laurus, 2014. — 510 с. — ISBN 978-966-2449-46-4.
• Старченко Н. П. Стратегії та ритуали конфлікту: шляхетський соціум Волині зламу XVI і XVII ст. Джерела та інтерпретації / Упоряд. Н. П. Старченко; Відп. ред. Г. В. Боряк. — К : Інститут історії України, 2020. — 615 с. — ISBN 978-966-02-8859-1.
• Старченко Н. П. Українські світи Речі Посполитої. — К : Laurus, 2021. — 616 с. — ISBN 978-617-7313-63-1.

  Переклад польською: Natalia Starczenko. Ukraińskie światy Rzeczypospolitej. — Międzynarodowe Centrum Kultury. — 504 с. — ISBN 9788366419575.

Вибрані публікації

• Старченко Н. П. Для чого історія в часи, коли лунають гармати // Український тиждень. — 2022. — 21 липня. Процитовано 2025-02-20.
• Старченко Н. П. Як навчали любити Пушкіна // Локальна історія. — 2022. — 19 квітня. Процитовано 2025-02-20.
• Старченко Н. П. «Не присягнеш, не будеш королювати». Як уперше шляхта обирала короля Речі Посполитої // Локальна історія. — 2021. — 20 липня. Процитовано 2025-02-20.
• Старченко Н. П. В обороні честі дому шляхетського»: справа про страту слуг князем Самуелем Каролем Корецьким на Волині 1645 р. // Український історичний журнал. — 2017. — № 1 (532) (січень-лютий). — С. 12—31. — ISSN 0130-5247.
• Старченко Н. П. Конфлікти у шляхетському середовищі Волині (друга половина XVI — початок XVII ст.): Автореф. д-ра іст. наук № 07.00.01 / Н. П. Старченко, 2015. — 32 с.
• Старченко Н. П. Честь як реґулятор шляхетського повсякдення (Волинь останньої третини XVI — початку XVII ст.) // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 (507) (листопад-грудень). — С. 25—39.
• Старченко Н. П. Шлюбна стратегія вдів і кілька проблем навколо неї (шляхетська Волинь кінця XVI ст.) // Київська старовина. — 2000. — № 6, 2001. — № 1–4.
• Старченко Н. П. Правова ситуація на Волині у XVI ст. // Київська старовина. — 1999. — № 5.
• Старченко Н. П. Дещо про становище жінки в шляхетському соціумі (Волинь кінця XVI — середини XVII ст.) // Ґенеза: Спеціальний випуск. Філософські, історичні та політологічні студії. — К., 1999..
• Старченко Н. П. Адам Кисіль: між двома історіографічними концепціями // В'ячеслав Липинський. Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна. — К., Філадельфія, 1994. — Т. 1. — С.214—219.

Нагороди та відзнаки

• За монографію «Честь, кров і риторика. Конфлікт у шляхетському середовищі Волині. Друга половина XVI – початок XVII століття»:

  • нагорода часопису «Przegląd wschodni» в категорії «Іноземне дослідження» (пол. Nagroda Zagraniczna)^[9];
  • нагорода Канадійського інституту українознавчих студій за найкраще монографічне дослідження в сфері гуманітаристики^[10];

• за книгу «Українські світи Речі Посполитої. Історії про історію»:

  • спеціальна відзнака Малого журі Києва на BookForum Львів-2021 «за віртуозне поєднання ґрунтовних компетенцій та захопливого викладу, в епіцентрі якого — принципова для сьогоднішнього часу історія походження українських еліт»^[11];
  • премія імені Леся Танюка «За збереження історичної пам’яті»^[12].

Особисте життя

Чоловік — Стріха Максим Віталійович. Дочка — Стріха Ярослава Максимівна.