Статут Санкт-Петербурга

Статут Санкт-Петербурга (рос. Устав Санкт-Петербурга) — основний закон Санкт-Петербурга, прийнятий Законодавчими Зборами Санкт-Петербурга 14 січня 1998 р.

Історія

Статут Санкт-Петербурга був розроблений і прийнятий депутатами Законодавчих зборів першого скликання (1994—1998 рр..). Документ був прийнятий при повторному голосуванні кваліфікованою більшістю при мінімально необхідній кількості голосів — 34 з 50 (8 голосів проти та 3-утрималися).^[1] Оскільки Статут у цій редакції значно обмежував повноваження Губернатора Санкт-Петербурга і зафіксував певний дисбаланс на користь законодавчої гілки влади^[2] , чинний на той час губернатор В. Я. Яковлєв, відмовився його підписувати, що призвело до серйозної політичної кризи. В результаті переговорів і компромісу вже 28 січня 1998 р. було прийнято цілий пакет поправок на користь виконавчої влади.^[1]

Структура

Статут Санкт-Петербурга складається з Преамбули та 12 глав:

• Глава I. Загальні положення
• Глава II. Предмети ведення Санкт-Петербурга
• Глава III. Основи територіального устрою Санкт-Петербурга
• Глава IV. Основи організації державної влади Санкт-Петербурга
• Глава V. Законодавча влада Санкт-Петербурга
• Глава VI. Адміністрація Санкт-Петербурга
• Глава VII. Судова влада Санкт-Петербурга
• Глава VIII. Взаємодія органів державної влади Санкт-Петербурга
• Глава IX. Основи місцевого самоврядування в Санкт-Петербурзі
• Глава X. Участь жителів Санкт-Петербурга у здійсненні влади
• Глава XI. Власність Санкт-Петербурга
• Глава XII. Прикінцеві та перехідні положення^[3]