Стебницьке родовище калійних солей

Стебницьке родовище калійних солей — у Львівській області України поблизу міста Стебник, на території геологічного району Бориславо-Покутський покрив.

Рік відкриття
Стебницьке родовище калійних солей
Країна	Україна
Регіон	Львівська область
Відкрито	1834 рік

Загальний опис

Родовище відкрите 1834 року. За хімічним складом поклади належать до солей сульфатного типу. Для них характерний дуже складний і своєрідний комплекс соляних мінералів і винятково великий вміст глинистого матеріалу. Серед калійно-магнієвих солей найбільше поширені каїніт і лангбейніт, підпорядковане значення мають сильвін і карналіт. Значно менше поширені полігаліт, шеніт, леоніт, епсоміт, кізерит, ангідрит, астраханіт, зрідка трапляються вантгофіт, левеїт, сингеніт та ін. Невід'ємною складовою частиною всіх калійних соляних порід є галіт.^[1]

Розташування родовища

Місцевість, де розташоване родовище, характеризується пагорбкуватим рельєфом з абсолютними відмітками +290–460 м.^[2] Територія гірничого відводу являє собою поле з урізами невеликих річкових долин та яружно-балкової мережі, до якого з північного сходу примикає м. Стебник, а з південного заходу — Трускавецький ліс.^[2]

В геологічному відношенні родовище розташоване у внутрішній зоні Передкарпатського прогину, яка поділяється на дві підзони^[2]:

• глибинних складок (Покутсько-Бориславська підзона)
• Стебницький синклінорій (Самборська підзона).

Розробка родовища

Родовище розроблялося підповерховими ортами з виробленням камер завширшки до 15–42 м, заввишки 60–120 м і завдовжки до 100 м.^[3] Підтримка виробленого простору здійснювалася залишенням міжкамерних та міжповерхових ціликів завширшки 12–24 м.^[3]

Розробляється з 1922 року (рудник № 1). У 1946 році потужність рудника доведено до 1 млн тонн калійної руди на рік. У 1960-х роках побудовано рудник № 2 проектною потужністю до 3 млн тонн. Площа 30 км², запаси 1,1 млрд т, запаси калійних руд підраховані в геологічному балансі до глибини 1000 метрів. Солі переважно каїніто-лангбейнітові та лангбейнітові (K₂Mg₂(SO₄)₃), залягають у вигляді лінз потужністю кілька десятків (60–110 м^[4]) метрів на глибині 90–1000 м. Родовище внаслідок екологічної катастрофи 1983 року не експлуатується.

Розроблення родовища спричинило прогин поверхні, утворення підземних і поверхневих карстових форм, кількість і інтенсивність яких, незважаючи на припинення гірничих робіт через складні гідрогеологічні умови, зростає у часі (Стебник, копальня № 2).^[3]