Степаненко Василиса Іллівна

Василиса Іллівна Степаненко (19 листопада 1999(19991119)^[1], Харків) — українська журналістка, продюсерка^[2]. Лавреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (2024), Пулітцерівської премії за служіння суспільству (2023).

Степаненко Василиса Іллівна
Василиса Степаненко (2024 рік)
Народилася	19 листопада 1999(1999-11-19) (25 років)  Харків, Україна
Країна	Україна
Діяльність	журналістка, продюсерка
Alma mater	ХДАК
Знання мов	українська
Нагороди	Пулітцерівська премія за служіння суспільству (2023) премія Джорджа Полка Королівське телевізійне товариство
IMDb	ID 14246260
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Василиса Степаненко народилася в Харкові^[2].

Навчалася в Харківській державній академії культури (2021, бакалавр журналістики)^[2]. Рік працювала в газеті «Kharkiv Post» як репортерка^[2], а пізніше три роки працювала репортеркою^[3] на телеканалі «Simon»^[2][4][5]. Від січня 2022 року розпочала працювати з Associated Press^[6].

Після повномасштабного російського вторгнення в Україну разом із фотожурналістом Євгеном Малолєткою та відеожурналістом Мстиславом Черновим поїхала в Маріуполь, де вони стали єдиними представниками медіа, які перебували в окупованому місті^[7]. 8 травня 2023 року команда отримала Пулітцерівську премію за служіння суспільству^{[8][6][9][10]}.

10 березня 2024 року у Лос-Анджелесі Василиса Степаненко, як продюсерка документального фільму «20 днів у Маріуполі», була на сцені 96-й церемонії вручення премії Американської академії кінематографічних мистецтв і наук за заслуги в галузі кінематографа разом з командою, яка отримала кінопремію «Оскар» у категорії «Найкращий документальний повнометражний фільм»^[11][12]. Над створенням документальної стрічки «20 днів у Маріуполі» також працювали Мстислав Чернов, Євген Малолєтка, Рейні Аронсон-Рат^[en] та Мішель Мізнер.

2023 року ввійшла до списку лідерів України УП-100^[13]. Також у 2023 році ввійшла до рейтингу «30 до 30: творці майбутнього» від «Forbes Україна»^[14]. 2024 року її включив до списку «30 до 30: Європа» від «Форбс» у категорії «Медіа та маркетинг»^[15][16].

Василиса Степаненко (жовтень 2022 року)

Нагороди та відзнаки

• Національна премія України імені Тараса Шевченка (2024) — «за серію журналістських матеріалів про облогу Маріуполя (репортажі, фото та відеорепортажі, розслідування та фільм „20 днів у Маріуполі“)»^[17];
• Пулітцерівська премія за служіння суспільству (2023)^[6];
• британська премія Королівського телевізійного товариства (2023) в номінації «Молодий талант року»^[18];
• Міжнародна премія свободи преси (англ. International Press Freedom Award) CJFE^[en] (2023)^[19];
• Премія Ентоні Шадіда за журналістську етику^[en] (2023)^[20];
• Премія Гела Бойла^[en] від Overseas Press Club^[en] (2023)^[21];
• Премія «Лівінґстон»^[en] «за досконалість у міжнародному репортажі» (2023)^[22];
• Премія Майкла Келлі^[en] (2023, фіналістка)^[23];
• премія Міжнародного центру для журналістів^[en] (2022)^[24];
• премія Джорджа Полка (2022)^[25];
• премія Олівера С. Ґремлінга від AP (2022)^[26];
• премія Б'яджо Аньєса^[it] (2022)^[27];
• премія Філіпа Меєра за журналізм^[en] (2022)^[28];
• премія Тома Реннера від організації Investigative Reporters and Editors^[en] (2022)^[29];
• премія Роберта Ф. Кеннеді за права людини^[en] (2023)^[30];
• медаль Джеймса Фолі^[en] за сміливість у журналізмі від Школи журналізму Джозефа Меділла^[en] (2022)^[31].