Степанов Михайло Дементійович

Михайло Дементійович Степанов (листопад 1890(1890), село Смольково Сенгілеєвського повіту Симбірської губернії, тепер Ульяновської області, Російська Федерація — 1954, місто Москва, Російська Федерація) — радянський державний і партійний діяч, голова Воронезької міської ради, відповідальний секретар Шахтинсько-Донецького окружного комітету ВКП(б). Член Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) у 1934—1937 роках.

Степанов Михайло Дементійович
Народився	1890(1890) село Смольково Сенгілеєвського повіту Симбірської губернії, тепер Ульяновської області, Російська Федерація
Помер	1954(1954) місто Москва
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	державний діяч
Партія	ВКП(б)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Степанов.

Життєпис

Народився в родині селянина-бідняка. У 1903 році закінчив чотирикласне міське училище на нафтопромислах Балахани в Баку.

У листопаді 1903 — квітні 1906 року — учень токаря, токар по металу заводу «Набат» у Балаханах. У травні 1906 — червні 1912 року — токар по металу механічного заводу Мірзоянца в Балаханах.

Член РСДРП(б) з травня 1912 року.

У липні 1912 — квітні 1913 року — токар по металу чавуноливарного механічного заводу «Вотан» у Балаханах. У травні 1913 — січні 1916 року — токар по металу на Каспійсько-Чорноморських нафтопромислах і в торговому товаристві в Балаханах.

У лютому 1916 року заарештований. З лютого по серпень 1916 року — в Баїлівській в'язниці міста Баку.

У вересні 1916 — листопаді 1917 року — токар по металу верстатоінструментального заводу «Ріхард Поле» у Воронежі.

У грудні 1917 — липні 1918 року — голова заводського комітету верстатоінструментального заводу «Ріхард Поле» у Воронежі.

У серпні 1918 — січні 1919 року — комісар механічного заводу «В. Г. Столль і Ко» у Воронежі. У 1919 році — головний комісар Рязано-Уральської залізниці.

У лютому — листопаді 1919 року — голова Воронезької міської ради, член Революційної військової ради Воронезького укріпленого району

У грудні 1919 — лютому 1921 року — голова Воронезької губернської Ради народного господарства.

У березні — грудні 1921 року — заступник голови, голова Кубано-Чорноморської обласної Ради народного господарства в Краснодарі.

У січні — березні 1922 року — заступник начальника виробничого управління Південно-Східного Промбюро в Ростові-на-Дону.

У квітні 1922 — травні 1926 року — директор-розпорядник державної тютюнової фабрики в Ростові-на-Дону.

У червні 1926 — червні 1929 року — голова правління тресту «Новоросцемент» у Ростові-на-Дону.

У липні 1929 — серпні 1930 року — відповідальний секретар Шахтинсько-Донецького окружного комітету ВКП(б) Північно-Кавказького краю.

У серпні 1930 — березні 1931 року — голова Північно-Кавказької крайової ради профспілок.

У квітні 1931 — лютому 1934 року — голова ЦК Спілки нафтовиків у Москві.

У лютому 1934 — липні 1935 року — керівник групи із харчової промисловості Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б).

У липні 1935 — липні 1937 року — уповноважений Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) по Одеській області УРСР.

5 листопада 1937 року виведений із складу Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б).

У 1937—1939 роках — начальник відділу постачання, в 1939—1942 роках — керуючий контори із постачання горілчаних заводів матеріалами і сировиною «Спиртотара».

У 1942—1949 роках — помічник начальника Головного управління спиртової і лікерогорілчаної промисловості «Головспирт» Народного комісаріату харчової промисловості (Міністерства смакової промисловості) СРСР.

З червня 1947 року — персональний пенсіонер республіканського значення, з лютого 1950 року — персональний пенсіонер союзного значення.

Помер у 1954 році, похований на Новодівочому цвинтарі Москви.