Степанюк Дмитро Петрович

Степанюк Дмитро Петрович (20 травня 1945) — український державний діяч. Доктор філософії в галузі права. Почесний доктор ряду вищих навчальних закладів України. Професор, заступник Голови наглядової ради Одеської Державної Академії технічного регулювання та якості. Державний службовець І рангу. Заслужений працівник промисловості України. Почесний працівник Держспоживстандарту. Відмінник освіти УРСР та України. Почесний громадянин міста Кривого Рогу (2019). Голова наглядової ради ДНЗ "Криворізький Центр професійної освіти металургії та машинобудування"

Степанюк Дмитро Петрович
Народився	20 травня 1945(1945-05-20) (80 років) Бужковичі Волинська область
Громадянство	Україна
Діяльність	політик
Alma mater	Криворізький гірничорудний інститут
Науковий ступінь	доктор філософії (1999)
Титул	Доктор філософії
Посада	Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим
Партія	КПРС
Мати	Анастасія Василівна (1913)
У шлюбі з	Лариса Валентинівна (1947)
Діти	Сергій Дмитрович (1969)
Нагороди	Медаль «Ветеран праці» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Ювілейна медаль «20 років незалежності України» Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Почесна грамота Кабінету Міністрів України Заслужений працівник промисловості України Почесний громадянин міста Кривого Рогу (2019)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Степанюк.

Життєпис

Народився 20 травня 1945 року у с. Бужковичі Волинської області. Має вищу освіту. Закінчив Криворізький гірничорудний інститут (1974 р., інженер-електрик), Вищу партійну школу при ЦК Компартії України (1981 р., політологія), докторантуру Міжнародної Академії Управління Персоналом (1999 р.). Тема дисертації: «Становлення громадянського суспільства в контексті розвитку місцевого самоврядування». Був головою державної екзаменаційної комісії зі спеціальності електропривід і автоматика промислових установок в Криворізькому гірничорудному інституті (1983—1990рр). Членкор АГНУ, відділення "Розвиток індустріальних територій"

Трудова діяльність

Після закінчення у 1961 р. середньої школи в с. Водяно, Софіївського р-ну, а в 1963 р. Криворізького технічного училища № 6 Дніпропетровської області працював на Південному ГЗК електрослюсарем силового цеху.

З 1964 по 1967 рік служив у лавах Радянської Армії старшиною роти, ракетний північний полігон «Плісецька». Був заступником секретаря комсомолу батальйону, народним засідателем військового трибуналу. Має військове звання — полковник запасу (1996р). Член КПРС (1967—1991рр). З 1967р — у комсомольських органах Дзержинського райкому ЛКСМ України у м. Кривий Ріг : секретар комітету комсомолу ПТУ № 27, інструктор, заворгвідділом, II секретар райкому. З 1974 р. — головний енергетик сурикового заводу. З 1975 р. — секретар, заступник голови виконкому Дзержинської райради. З 1981 по 1991 рр. — директор криворізького відділення Державного проектно-конструкторського інституту «Металургавтоматика» Мінмонтажспецбуду УССР по проектуванню гірничо-металургійних підприємств України, СРСР та закордоном.

З 1990 по 1998 рр.- Голова Дзержинської районної ради м. Кривий Ріг, а з 1991 р. — одночасно і Голова райвиконкому цієї ради. У 1990—1994 рр. обирався: депутатом Дніпропетровської обласної ради; заступником Голови обласної ради на громадських засадах; головою Комісії з питань гласності та свободи слова; головою Комісії по вивченню впливу ГКЧП на території цієї області. Очолював комісію Дніпропетровської облради з організації обговорення першого проекту Конституції незалежної України.

З 1994 по 1998 рр. — народний депутат України, член Комісії з питань оборони та національної безпеки, член комісії Верховної Ради України з питань політико - правової ситуації в АРК (1994-1998). Парламентська група «Єдність». З 1994 по 1998 рр. був представником Верховної Ради України, а в 1996—1997 рр. — одночасно і Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим з особливими повноваженнями щодо стабілізації політико-правової ситуації на півострові, членом Ради Регіонів при Президенті України.

З 1998 р. — заступник Голови Дніпропетровської обласної ради з виконавчої роботи на громадських засадах. Працював першим заступником Голови Держспоживстандарту по зв'язкам з Верховною Радою України (2003—2005 рр.)^[1][2], старшим референтом в секретаріаті Кабінету Міністрів України з питань споживчої політики та технічного регулювання і якості (2007—2008 рр.).

Громадська діяльність

Член Національної координаційної ради при Кабінеті Міністрів України з питань захисту прав споживачів (2007—2008 р.р), організатор і перший заступник Голови правління ГО «Союз споживачів України» (ГО "ССУ") ; засновник та віце — президент Міжнародної академії стандартизації (МАС); засновник та керівник ряду громадських організацій в містах Київ та Кривий Ріг (ГО «Кримське земляцтво у м. Києві», ГО "АК Кривбасу», ГО «КМА "Депутати органів місцевого самоврядування», ГО "Ім.ГІ Гутовського", ГС "Координаційна рада "Кривий Ріг - рідне місто" ); радник Голови, керівник групи радників, член консультативно-дорадчих органів, Колегії, Науково-технічної ради (2003—2005, 2008—2011 рр.) Держспоживстандарту України; член громадської Ради при Голов КРУ (2009—2010); член комісії з питань топоніміки міста Кривого Рогу; член наукової ГО "Академія гірничих наук України" (АГНУ)

Брав участь в розробці та сприяв прийняттю Конституції України 1996 року. Приводив Конституцію АР Крим в конституційне поле України. Очолював робочу групу від Верховної Ради України в преговорах з представниками Верховної Ради АРК по узгодженню положень Конституції АРК з Конституцією та Законами України.

Нагороди та відзнаки

• «20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»,
• «100 років від дня народження В. І. Леніна» (1970),
• «Ветеран праці» (1986);
• орден України «За заслуги» ІІІ ст.^[3] (1997)
• ювілейна медаль «Двадцять років незалежності України» (2011);
• Дві Почесні Грамоти Верховної Ради України (2004, 2021), Кабінету Міністрів України (2010)
• відзнаки міста Кривий Ріг — «За заслуги перед містом» ІІІ, ІІ та I ступенів, Дніпропетровської ОДА та облради;
• відзнаки багатьох громадських організацій, в тому числі козацьким орденом «Іван Сірко», «Видатний патріот» та «Людина року Придніпров'я».
• Почесний громадянин Кривого Рогу (2019)

Громадське визнання

В Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д. І. Яворницького в перелік імен видатних державних діячів до 80 річчя Дніпропетровської області, які народились, працювали, зробили вагомий внесок в розвиток країни і місцевого краю, посідали високі пости в державі і партії 1932—2012 рр. занесено і ім'я — Дмитра Петровича Степанюка під № 35^[4]