Стефак Василь Федорович

Василь Федорович Стефак (20 лютого 1942, с. Рунгури, нині Івано-Франківська область — 25 вересня 2023, м. Львів) — український письменник, перекладач. Член Національної спілки письменників України (1974)^[1]. Заслужений працівник культури України (2007).

Василь Стефак
Василь Федорович Стефак
Народився	20 лютого 1942(1942-02-20) Рунгури, Коломийський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Помер	25 вересня 2023(2023-09-25) (81 рік) Львів, Україна
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	УРСР →  Україна
Діяльність	письменник, перекладач
Alma mater	Львівський державний університет імені Івана Франка
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди	Літературна премія імені Ірини Вільде
Медіафайли у Вікісховищі

Могила письменника Василя Стефака.

Життєпис

Василь Стефак народився 20 лютого 1942 року в селі Рунгурах, нині Печеніжинської громади Коломийського району Івано-Франківської области України^[1].

Навчався у Вижницькому художньому училищі. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка (1971). Працював у місцевій і молодіжній пресі; заступником начальника управління внутрішньої політики Львівської ОДА (1993—2002)^[1].

Помер 25 вересня 2023 року у Львові^[1]. Похований на 69 полі Личаківського цвинтаря.

Доробок

Автор публікацій в періодиці^[1].

Книги^[1]:

• «Далекий птах» (1973);
• «День» (1977);
• «Хочу журавля» (1980);
• «Що нового під сонцем» (1984);
• «Весняна ворожба» (2002);
• «Рунгури» (2002);
• «По той бік ночі» (2006; 2008; номінувалася на Шевченківську премію^[2]; високо оцінена критиками^[3]);
• «Барви високої долі» (2009);
• «Примха посеред літа» (2012);
• «Примови проти темряви» (2012)^[4]
• «Бринза з примхами» (2012)^[5].

Твори перекладено білоруською, молдавською, литовською, грузинською, угорською, узбецькою та болгарською мовами^[1].

Українською мовою переклав повість Анатолія Приставкіна «Золота хмарина ночувала», роман Василя Гросмана «Життя і долі»^[6].

Нагороди

• заслужений працівник культури України (20 серпня 2007) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 16-ї річниці незалежності України^[7];
• премія імені Ірини Вільде — за книгу прози «Примови проти темряви» (2012)^[8];
• премія імені Богдана Лепкого^[1].