Стефанос Драгуміс

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Драгуміс.

Стефанос Драгуміс (грец. Στέφανος Δραγούμης; 1842 — 17 вересня 1923) — грецький суддя, письменник та прем'єр-міністр. Був батьком Іона Драгуміса.

Стефанос Драгуміс грец. Στέφανος Δραγούμης
Стефанос Драгуміс
Прапор Прем'єр-міністр Греції
18 січня — 6 жовтня 1910 року
Попередник:	Кіріякуліс Мавроміхаліс
Наступник:	Елефтеріос Венізелос
Народження:	1842[1][2][…]  Афіни, Греція
Смерть:	17 вересня 1923(1923-09-17)[1][2]  Афіни, Греція
Країна:	Греція
Релігія:	православ'я
Освіта:	Афінський національний університет імені Каподистрії і Паризький університет
Рід:	Dragoumi familyd
Батько:	Nikólaos Dragoúmisd
Шлюб:	Elisavet Kontogiannakid[3]
Діти:	Іон Драгуміс, Philippos Dragoúmisd, Natalia Dragoumisd, Alexandros Dragoumisd, Nikolaos S. Dragoumisd, Alexandra Dragoumid і Marika Dragoumid
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Драгуміс був одним із трьох прем'єр-міністрів у грецькій історії, хто мав македонське походження.

Життєпис

Його дід, Маркос Драгуміс (1770–1854) був членом Філікі Етерія (1814–1821). Стефанос народився в Афінах 1842 року.

Обіймав посаду генерального секретаря міністерства юстиції та був дуже активним політиком. Згодом був обраний до лав парламенту, а також займав пости міністра закордонних справ, юстиції та внутрішніх справ. 1904 року заснував в Афінах Македонський комітет.

1910 року, після виходу Кіріякуліса Мавроміхаліса у відставку з посту глави уряду, Драгуміса було призначено його наступником в рамках реформи уряду з боку Військової ліги. У той же час із Криту прибув Елефтеріос Венізелос. У березні парламент вирішив скликати Установчі збори для перегляду конституції. Кабінет Драгуміса виконав свою подвійну місію: забезпечив помірковані реформи та завершив свою законодавчу програму.^[4] У вересні Венізелос, спираючись на підтримку народу й масові демонстрації, створив власну політичну силу. Король Георг доручив Венізелосу сформувати уряд і прийняв відставку Драгуміса.

За часів Балканських війн обіймав пост генерал-губернатора Криту, а пізніше (червень 1913) — Македонії. Під час Національного розколу пристав на бік анти-венізелістів, роялістської фракції. 1915 був знову обраний до складу парламенту. Венізелісти бойкотували ті вибори. В результаті Драгуміс посів пост міністра фінансів в урядах Заіміса та Скулудіса. 1917 втратив свою посаду, коли Венізелоса було обрано до парламенту. 1920 року знову був обраний до лав грецького парламенту.