Стефанія Марацінеану

Стефанія Марацінеану (рум. Ștefania Mărăcineanu, 18 червня 1882—1944) — румунська вчена-фізик.

Стефанія Марацінеану
Народилася	18 (30) червня 1882[1]  Бухарест, Румунське королівство
Померла	15 березня 1944(1944-03-15)[2] (61 рік) або 15 серпня 1944(1944-08-15)[3] (62 роки)  Бухарест, Румунське королівство
Поховання	цвинтар Беллу
Країна	Румунія
Діяльність	вчена-фізик, хімік, педагог
Галузь	радіоактивність[1]
Alma mater	Бухарестський університет, Сорбонна[1] і Central School in Bucharestd
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук[1]
Науковий керівник	Марія Склодовська-Кюрі
Заклад	Інститут Кюрі, Паризька обсерваторія і Бухарестський університет
Членство	Румунська академія наук[d][4]
Сайт	stefania-maracineanu.ro
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

З особистого життя вченої відомо лише, що її дитинство не було щасливим. Марацінеану здобула свій ступінь фізичних та хімічних наук у 1910 році та почала викладати в Центральній школі для дівчат в Бухаресті^[5]. Потім вона поїхала до Парижу, щоб проводити дослідження в Інституті радію разом з Марією Кюрі на період з 1919 по 1926 роки, де, крім того, здобула звання доктора філософії у 1924 році. В Інституті радію Марацінеану досліджувала період напіврозпаду полонію та вигадувала методи вимірювання альфа-розпаду. Завдяки цій діяльності вона переконалась, що радіонукліди можуть формуватись з атомів під впливом альфа-променів полонію; це спостереження у 1935 році принесе Нобелівську премію Ірен Жоліо-Кюрі^[6]. Вона також досліджувала можливість радіоактивності, викликаної сонячним промінням; в цій праці змагались й інші дослідники.

Марацінеану влаштувалась працювати до Паризької обсерваторії до 1930 року, після чого повернулась до Румунії та досліджувала зв'язок між радіоактивністю та дощем, і дощем та землетрусами^[7]. Вона померла у 1944 році, хоча точні дата й причина смерті досі невідомі.

Вона стверджувала, за підтримки Румунської наукової академії, що відкрила наведену радіоактивність та що заслуговує розділити Нобелівську премію з Ірен Кюрі, що, таким чином, привело до її ізоляції від іноземного наукового світу.