Станюта Стефанія Михайлівна

Стефанія Михайлівна Станюта (біл. Стэфанія Міхайлаўна Станюта; нар. 30 квітня 1905, Мінськ — пом. 6 листопада 2000, Мінськ) — білоруська радянська акторка театру і кіно. Народна артистка Білоруської РСР (1957). Народна артистка СРСР (1988).

Стефанія Станюта
біл. Стефанія Станюта
Народилася	30 квітня (13 травня) 1905, 15 травня 1905(1905-05-15)[1] або 30 квітня 1905(1905-04-30)[2]  Мінськ, Російська імперія[2]
Померла	6 листопада 2000(2000-11-06) (95 років) або 7 листопада 2000(2000-11-07)[1][2] (95 років)  Мінськ, Білорусь[2]
Поховання	Східне кладовище
Національність	білоруска
Громадянство	СРСР→ Білорусь
Діяльність	акторка
Alma mater	Belarusian drama studiod
Заклад	Національний академічний театр імені Янки Купали
Роки діяльності	1919-2000
Чоловік	Олександр Кручинський
Діти	Олександр Станюта (1936-2011)
Батьки	Михайло Петрович Станюта (1881-1974) Христина Іванівна Станюта
IMDb	ID 0822852
Нагороди та премії
Народний артист Білоруської РСР Медаль «За трудову відзнаку» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «Ветеран праці»
Стефанія Станюта у Вікісховищі

Життєпис

Стефанія Станюта народилася 30 квітня (13 травня) 1905 року в Мінську в сім'ї відомого білоруського художника Михайла Петровича Станюти.

У дитинстві їй довелося побувати на офіційній зустрічі царя Миколи II з білоруським народом.

Навчалася в церковно-приходській школі, потім в Мінській жіночої урядової гімназії^[3].

З 1918 року працювала статисткою, хористкою і танцівницею в Першому товаристві білоруської драми і комедії Ф. П. Ждановича, на основі творчого колективу якого в 1920 році був утворений 1-й Білоруський державний театр (нині Національний академічний театр імені Янки Купали), де продовжувала грати. Першу роль Химки зіграла в 16 років в п'єсі «Ганка» В. І. Голубка.

У 1926 році закінчила Білоруську драматичну студію при МХАТ (клас В. Смишляєва і С. Гіацинтової). На базі цього випуску в 1926 році у Вітебську був створений Другий білоруський державний драматичний театр (нині Національний академічний драматичний театр імені Якуба Коласа), в якому Стефанія Станюта грала до 1932 року.

З 1932 року і до кінця свого життя Стефанія Станюта пропрацювала в Білоруському драматичному театрі імені Я. Купали в Мінську. Всього зіграла близько 200 ролей^[4].

Війна застала трупу театру в Одесі. У Мінську у Стефанії Станюти залишилася сім'я, але театр ще довго перебував в Одесі, де акторка була начальником групи самозахисту. Після переїзду трупи у Томськ, вела в шпиталі театральний гурток з видужуючими вояками [3] .

У кіно почала зніматися в 1958 році.

Стефанія Станюта померла 6 листопада 2000 року. Похована у Мінську на Східному цвинтарі.

Сім'я

• Батько — Михайло Петрович Станюта (1881-1974) — білоруський радянський живописець, графік, педагог;
• мати — Христина Іванівна Станюта, домогосподарка, з селян;
• чоловік — Олександр Кручинський — офіцер Червоної Армії;
• син — Олександр Олександрович Станюта (1936-2011) — письменник, літературознавець;
• невістка (дружина сина) — Ірина Олексіївна Михайлова-Станюта — вчений-економіст, професор;
• правнучка — Мелітіну Станюта (нар. 1993) — білоруська гімнастка (художня гімнастика).

Вибрана фільмографія

• 1977 «Про Червону Шапочку» — перша стара
• 1976 «Пам'ять землі» — баба Поля
• 1976 «Тривожний місяць вересень» — Серафима
• 1981 «Про тебе»
• 1981 «Джерело» — Єфросинія Іллівна, мати Касьяна
• 1983 «Пливи, кораблику...» — пенсіонерка Полуніна
• 1983 «Білі Роси» — мати Киселя
• 1986 «Першоцвіт» — бабуся
• 1990 «Небилиці про Івана» — стара
• 1995 «Гра уяви» — баба в капелюсі