Стефані Даніель Рот

Стефані Даніель Рот (нар. 1970) — франко-швейцарська екоактивістка, яка займається проблемами охорони довкілля, спадщини та соціальних питань, зосереджена на видобутку корисних копалин і сільському господарстві.

Стефані Даніель Рот
Народилася	1970
Країна	Франція  Швейцарія
Діяльність	еколог, активістка
Нагороди	Екологічна премія Goldman (2005)
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народилася в 1970 році і має французьке та швейцарське громадянство. Здобувши ступінь магістра IR в Кембриджі, Рот стала науковою помічницею Едварда Голдсміта, еколога та засновника журналу The Ecologist. Рот сформувалась як творчиня, зокрема, і під його впливом.

У 1999 році стала редакторкою The Ecologist, яким тоді керував Зак Голдсміт. Працюючи там, Рот спеціалізувалася на кампаніях та громадських рухах, регулярно створюючи статті з широкого кола питань.

У 2002 році, щоб стати волонтеркою у низових групах, які працюють проти руйнівного розвитку подій, Рот переїхала до Румунії. Спершу з неурядовою організацією Сігішоара Дурабіла Рот співпрацювала над зупинкою створення тематичного парку Дракула, запланованого в зоні природного заповідника в безпосередній близькості від міста Сігішоара, що охороняється ЮНЕСКО.

У травні 2002 року, після того, як тематичний парк було зупинено, переїхала до комуни Рошія-Монтане, щоб допомогти розробити кампанію проти найбільшого в Європі відкритого золотого рудника, запроєктованого Rosia Montana Gold Corporation. Ця кампанія, яку Рот координувала у 2002—2010 роках, відома як рух «Врятуй Рошію-Монтане», зосереджувалась навколо місцевої опозиції. За цю роботу у 2005 році Стефані Рот отримала екологічну премію Голдмана.^[1][2][3]

У 2008 році Рот ініціювала платформу румунських неурядових організацій із заборони використання ціаніду у видобутку корисних копалин. Кампанія перекинулася на Угорщину і домоглася заборони видобутку на основі ціаніду на 10-ту річницю аварії на основі ціаніду в Бая-Маре. Це прецедентне голосування призвело до формування неформальної платформи, що складається з неурядових організацій ЦСЄ та СНД, які борються за заборону видобутку на основі ціаніду в усьому Євросоюзі. У травні 2010 року Європейський парламент переважною більшістю голосів проголосував за таку заборону. Але до цього^{[якого?]} дня Європейська комісія з навколишнього середовища відмовляється діяти, посилаючись на безробіття, яке така заборона може викликати.

У 2011 році Рот ініціювала кампанію, щоб зробити Рошія-Монтане об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Протягом багатьох років Рот брала участь у роботі кількох видобувних та пов'язаних з ними кампаній та оцінок у регіоні ЦСЄ та за його межами.

Зараз Стефані Рот живе в Берліні, де розробляла кампанії для ARC2020^[4] (європейської платформи, що працює над питаннями харчування та сільського господарства та реформою CAP).

З 2014 року Рот працює координаторкою кампанії самоорганізованої європейської громадянської ініціативи «Stop TTIP», яка бореться проти трансатлантичних угод про вільну торгівлю ТТІП та CETA.^[5] Рот донині працює для програми кампанії «Врятувати Рошію-Монтане!».^[6]