Стефан-Віктор Паславський

Стефан Віктор Павел Паславський (пол. Stefan Wiktor Paweł Pasławski; 18 жовтня 1885, Варшава — 17 липня 1956, Бангор, Уельс) — польський військовик та управлінець; станиславівський^[1] та білостоцький воєвода, бригадний генерал Війська польського^[2].

Стефан-Віктор Паславський
Народився	25 травня 1885(1885-05-25)  Варшава, Російська імперія
Помер	17 липня 1956(1956-07-17) (71 рік)  Бангор, Caernarfonshired, Уельс, Велика Британія
Країна	Польська Республіка
Діяльність	офіцер
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Учасник	Перша світова війна
Посада	Q108587712?
Військове звання	бригадний генерал
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Паславський.

Біографія

Народився 18 жовтня 1885 року у Варшаві, в родині Кароля Паславського та Марії Літауер. Закінчив початкову школу в Кракові, IV Народну гімназію імені Яна Длугоша у Львові та два роки навчався на юридичному факультеті Львівського університету. 16 грудня 1905 року обраний членом відділу Академічної читальні у Львові. Був офіцером резерву цісарської та королівської армій. У 1910—1934 роках перебував на військовій службі, вийшов у відставку у званні генерала; у 1934—1936 роках — воєвода білостоцький, а в 1936—1939 роках — воєвода станиславівський. У 1939 році виїхав до Польщі, а після закінчення другої світової війни перебував в еміграції. Помер у 17 липня 1956 року.^[3].

Нагороди й відзнаки

• Срібний хрест військового ордену Virtuti Militari^[4];
• Командорський хрест Ордена Відродження Польщі (27 листопада 1929) за заслуги в організації Прикордонної варти^[5]
• Орден Хреста Незалежності (6 червня 1931)^[6].
• Офицерський хрест Ордена Відродження Польщі (10 листопада 1927)^[4].
• Лицарський хрест Ордена Відродження Польщі^[4].
• Хрест Хоробрих (чотири рази)^[4].
• Хрест Заслуги (17 березня 1930)[21]
• Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років^[4].
• Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»^[4].
• Золотий знак Пошани Ліги протиповітряної та протигазової оборони I ступеня^[7].
• Відзнака за рани і контузії.
• Пам'ятна відзнака колишніх скаутів Малопольщі (1937)^[8].
• Пам'ятний горжет застінкової шляхти^[9].
• Орден Білого Орла II класу (Югославія, 1931)^[10].