Стильське відслонення

Сти́льське відсло́нення — один з об'єктів природно-заповідного фонду Донецької області, геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення.

Геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення «Стильське відслонення»

47°40′45″ пн. ш. 37°49′08″ сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Старобешівський район, Донецька область,  Україна
Найближче місто	Старобешеве
Водні об'єкти	Стильське водосховище річка Мокра Волноваха
Площа	25,0 га
Засновано	14 жовтня 1975
Стильське відслонення (Донецька область)
Стильське відслонення у Вікісховищі

Розташування

Розташоване у Старобешівському районі Донецької області у північно-східній частині Стильського водосховища (річка Мокра Волноваха) на лівому березі в 2-х км на південний захід від села Стила на землях Стильської сільської ради. Координати: 47° 40' 45" північної широти, 37° 49' 08" східної довготи^[1].

Історія

Статус пам'ятки природи присвоєно розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 14 жовтня 1975 року. — 780-р^[2].

У 2008 році Стильське оголення потрапило до Топ-100 всеукраїнського конкурсу «Сім природних чудес України»^[3].

Мета

Мета створення пам'ятки природи — збереження ділянки відкритого розрізу як ілюстрації карбонатної товщі нижнього карбону Донбасу у взаємовідношенні з верхнім девоном, в відслоненнях якого багато решток викопних рослин і тварин.

Завдання

Основним завданням пам'ятки природи є:

• створення умов для збереження в природному стані унікальних у природоохоронному, науковому, пізнавальному та естетичному відношенні геологічного утворення;
• поширення екологічних знань серед населення регіону;
• підтримання загального екологічного балансу в регіоні.

Загальна характеристика

Площа — 25 га. У Стильського відслонення спостерігається розріз відкладів верхнього девону і карбонатної товщі нижнього карбону.

У Стильського відслонення на поверхню вийшли зелені й бурі пісковики змішані з вулканічними бомбами, а також зелені яшмовидні крем'янисті сланці. Тут можна знайти велику кількість відбитків лепідодендропсісів — рослин девонського геологічного періоду.

Вище пісковиків і сланців містяться поклади вапняків, які були утворені з уламків скелетів морських тварин і раковин. Вапнякові скелі сягають одинадцятиметрової висоти. В результаті повітряної ерозії вапнякові скелі мають химерні форми.