Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Столичний ляльковий театр (Софія)

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Столичний ляльковий театр (Софія)map
Remove ads

Столичний ляльковий театр (болг. Столичен куклен театър) — ляльковий театр у столиці Болгарії місті Софії.

Коротка інформація Столичний ляльковий театр Столичен куклен театър, Країна ...
Remove ads

Загальна інформація

Софійський столичний ляльковий театр міститься за адресою:

вул. Генерала Гурко, буд. 14, м. Софія-1000 (Болгарія).

Театр також має другу сцену — за адресою:

бул. Янко Сакзова, буд. 19, м. Софія (Болгарія).

Нині директором закладу є Кирякос Методіос Аргіропулос (Кирякос Методиос Аргиропулос).

З історії та сьогодення театру

Ляльковий театр у Софії був заснований у 1946 році Маром Пенковим на власні кошти, і оскільки це був перший стаціонарний театр у сучасній Болгарії, він відразу ж прикував увагу широкого загалу.

За декілька років заклад отримав державний статус і відповідно фінансування, ставши першим державним професіональним театром у Болгарії.

Першим міжнародним успіхом колективу Софійського лялькового став приз на фестивалі театрів ляльок у Бухаресті (Румунія) в 1958 році.

У 1960-ті роки відбувалось творче піднесення Столичного лялькового театру. Са́ме тоді поставлені головні знакові вистави театру, що стали золоим фондом колективу й були відповідно оцінені у всьому світі — від Куби, США і Канади до країн Європи і Японії. Серед цих спектаклів, у першу чергу, дитячі «Крали Марко» (1967) і «Пинокио» (1968).

Від 2002 року на посаді директора театру Кирякос Аргіропулос.

Remove ads

З репертуару

Дотепер Софійський Столичний ляльковий театр поставив на своїх сценах близько 300 назв спектаклів.

У чинному репертуарі[2] театру близько 20 вистав (на місяць), серед яких як обробки болгарського фольклору, так і постановки світових дитячих казок-бестселерів («Пітер Пен», «Гензель і Гретель», «Снігова королева», «Алладін і чарівна лампа») тощо.

Софійські лялькарі час від часу готують спектаклі, розраховані на дорослого глядача, — це інтерпретації світової класики «Мизантроп» (1968), «Декамерон» (1972), «Бурята» (1987) і «Макбет» (1996), а також культові «Съкровището на Силвестър» і «Рагаца».

Примітки

Джерела і посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads