Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Стороженко Андрій Володимирович

громадський діяч антиукраїнського спрямування З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Стороженко Андрій Володимирович
Remove ads

Андрій Володимирович Стороженко (12 серпня 1857(18570812), Велика Круча, нині Лубенського району Полтавської області  ?) — історик і славіст, громадський діяч, родом з Пирятинщини. Брат історика Миколи Стороженка.

Коротка інформація Стороженко Андрій Володимирович, Народився ...
Remove ads

Життєпис

Узагальнити
Перспектива

Народився 12 серпня 1857 року в родині поміщика Володимира Андрійовича Стороженка (1820–1895), що служив інспектором в Харківському університеті та Варвари Ананіївни Стороженко (у дівоцтві Александрович).

У 1875 році закінчив Імператорський ліцей імені цесаревича Миколи (Катковський ліцей) у Москві зі срібною медаллю. По закінченню ліцею вступив на навчання на слов'яно-російське відділення історико-філологічного факультету Імператорського університету Святого Володимира, яке закінчив у 1879 році зі ступенем кандидат (учень Олександра Котляревського). Лауреат Уваровської премії.

Земський і дворянський діяч на Пирятинщині й Переяславщині; голова Переяславської Земської Управи (1886—1892) й переяславський маршал дворянства (1912—1916).

Член Київської археографічної комісії, Товариства Нестора Літописця (заступник його голови), Чернігівської губернської вченої архівної комісії, Вітебської губернської вченої архівної комісії, Київського відділу Імператорського Російського воєнно-історичного товариства, Київського товариства охорони пам'ятників старовини і мистецтва та Київського слов'янського благодійного товариства, співробітник часопису «Кіевская старина», в якому надрукував чимало документальних статей та заміток.

1892 року одружився з Марією Патрикіївною Ілляшенко (1873–?), донькою дійсного статського радника. Як старший у родині володів майоратними маєтками у Переяславському та інших повітах та будинком у Києві на Печерську (вул. Московська, 11).

Remove ads

Праці

Основні наукові праці Стороженка присвячені історії України й Польщі XV—XVIII століть, серед яких:

З інших — «Литературная история Зеленогорской и Краледворской рукописей» (1880). Стороженко був разом з братом Миколою Стороженком редактором-видавцем родинного архіву «Стороженки» (8 тт., 1902—1910), в якому вміщено перші 2 томи «Родословника» В. Модзалевського (наступних 2 томи були також видані братами Стороженками у 1912—1914 роках).

Remove ads

Громадсько-політична діяльність

Як громадсько-політичний діяч, Стороженко стояв на позиціях українського дворянського консерватизму. Замолоду ліберал і українофіл, він згодом (особливо під впливом лівих течій новітнього українського руху), перейшов на платформу російського націоналізму з його антиукраїнським спрямуванням та став одним з лідерів київських «малоросів» («Клуб русских националистов»); автор антиукраїнської праці «Происхождение и сущность украинофильства» (1911).

Відродження української державности у 1917 році Стороженко зустрів вороже (див. редаговану ним збірку «Малая Русь», 1917), а на еміграції видав під псевдонімом «А. Царинный» антиукраїнський памфлет «Украинское движение» (1926).

Джерела

Remove ads

Посилання

Remove ads
Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads