Сторожинець (жудець)

Жудець Сторожинець (рум. Județul Storojineț) — адміністративно-територіальна одиниця Румунського королівства з центром у місті Сторожинець, що існувала у Північній Буковині з 1918 до 1938 року та в 1941—1944 роках.

Коротка інформація Сторожинецький повіт, Județul Storojineț ...

Remove ads

Історія

Узагальнити

Перспектива

Окупувавши після розпаду Австро-Угорщини Північну Буковину тодішня Румунія провела через т. зв. Генеральний Конгрес Буковини під головуванням Янку Флондора рішення від 28 листопада 1918 про об'єднання всієї Буковини з Румунією. Хоч 18 грудня 1918 року указом № 3715 з питань управління Буковиною було проголошено створення жудця Сторожинець,^[1] насправді фактично зберігався Сторожинецький повіт — колишня адміністративна одиниця Герцогства Буковина.

1925 року згідно з Законом про адміністративну уніфікацію від 14 червня 1925 року територія жудця збільшилася за рахунок розформованих Вашківецького і частини Вижницького жудців.

1938 року жудець було скасовано, а його територію разом із територіями ліквідованих Дорохойського, Кимполунгського, Радівецького, Чернівецького, Сучавського і Хотинського жудців включено до складу новоутвореного цинута Сучава.^[2]

1940 року внаслідок Пакту Молотова — Ріббентропа та радянського ультиматуму від 26 червня 1940 р. у Північну Буковину ввійшли радянські війська, після чого її було включено до складу СРСР на правах Чернівецької області УРСР. У липні 1941 р. Румунія, вже як союзниця нацистської Німеччини, повторно окупувала Північну Буковину, після чого відновила Сторожинецький жудець, зарахувавши його до складу губернаторства Буковина. Проте у серпні 1944 р. Червона армія відвоювала Північну Буковину, а Паризькими мирними договорами 1947 р. було підтверджено кордони станом на 1 січня 1941 р.

Remove ads

Географія

Жудець містився у Північній Буковині, на території нинішньої Чернівецької області. До Другої світової війни він прилягав до румунсько-польського кордону і на північному заході та півночі межував із польським Станіславським воєводством, на сході та північному сході — з Чернівецьким повітом, а на півдні та південному заході — з Радівецьким повітом.

У 1941—1944 роках жудець Сторожинець у зв'язку з окупацією Галичини нацистською Німеччиною межував на ділянці колишнього румунсько-польського кордону з дистриктом Галичина Генеральної губернії.

Remove ads

Устрій

Територія повіту до 1938 р. поділялася на три пласи (райони):^[3]

Черемош (рум. Plasa Ceremuș), із осідком у місті Вашківці на Черемоші (рум. Orașul Vășcăuți-pe-Ceremuș)
Розтоки (рум. Plasa Răstoace), з осідком у місті Вижниця
Флондорень (рум. Plasa Flondoreni), з осідком у місті Сторожинець

У 1941—1944 роках адміністративний поділ був таким^[4]:

місто Вашківці (рум. Orașul Vășcăuți-pe-Ceremuș)
місто Вижниця (рум. Orașul Vijnița)
місто Сторожинець (рум. Orașul Storojineț)
пласа Вашківці (рум. Plasa Vășcăuți-pe-Ceremuș)
пласа Вижниця (рум. Plasa Vijnița)
пласа Сторожинець (рум. Plasa Storojineț)

Населення

За даними перепису 1930, населення повіту становило 169 894 жителі, з них 45,5 % були українцями, 33,9 % — румунами, 9,0 % — євреями, 5,3 % — німцями, 4,7 % — поляками тощо.^[5] З конфесійного погляду, більшість мешканців були православними (78,1 %), а релігійними меншинами були юдеї (9,1 %), римо-католики (також 9,1 %), греко-католики (1,9 %) та ін.^[6]

Міське середовище

Міське населення повіту становило 18 830 душ, із них євреїв — 31,9 %, українців — 31,2 %, румунів — 20,2 %, поляків — 10,7 %, німців — 4,2 %, росіян — 1,5 % та ін.