Сторубель Федір Хомич

Фе́дір Хоми́ч Стору́бель (22 (10) листопада 1884, село Мануйлівка Новомосковського повіту Катеринославської губернії^[1], нині у складі Дніпра — 24 жовтня 1938, Дніпропетровськ, нині м. Дніпро) — український громадський і політичний діяч на Катеринославщині.

Федір Хомич Сторубель
Народився	1884  Мануйлівка, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	24 жовтня 1938(1938-10-24)  Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	УНР →  СРСР
Національність	українець
Діяльність	український громадський і політичний діяч
Посада	Член Всеросійських установчих зборівd
Партія	Українська Партія Соціалістів-Революціонерів

Чільний член Селянської Спілки (1917). Член Української Центральної Ради від Катеринославської губернії. Депутат Катеринославщини на Всеросійські Установчі Збори (кінець листопада 1917). У 1918 році був отаманом Самарської паланки Вільного козацтва.

Життєпис

За походженням із селян, працював в Нижньодніпровських майстернях. З 1905 член Партії есерів. Перебував під поліцейським наглядом. З 1909 керував «Просвітою» в селі Мануйлівка. У 1912 році взяв участь в «Січовий з'їзді» в Снятині, цією поїздкою катеринославська «Просвіта» нагородила його, як главу Мануйлівська відділення, за хорошу роботу. Поява в Галичині гостя-селянина з правобережної України було свого роду сенсацією. Про це писала вся галицька преса, Кирило Трильовський та інші керівники з'їзду фотографувалися з «гостем із Запоріжжя».^[2]

• У 1915 голова Катеринославської спілки споживчих товариств.
• 1917 — член Української партії соціалістів-революціонерів.
• 13 серпня 1917 на Другому губернському з'їзді Селянської спілки обраний головою з'їзду.^[2]
• Повітовий комісар.
• Член Катеринославського губернського виконавчого комітету.
• Член Української Центральної Ради.
• З листопада 1917 року отаман вільного козацтва Новомосковського повіту, прихильник Петлюри.

В листопаді 1917 обраний до Всеросійських установчих зборів у Катеринославському виборчому окрузі за списком № 5 (від блоку Селянської спілки, Ради селянських депутатів, українських есерів, українських соціал-демократів).^[3]

В газетах було опубліковано повідомлення про його розстріл в Катеринославі в січні 1918 більшовиками. Але більшовик Петро Солонуха згадував, що коли його 1919 року заарештували і засудили до розстрілу петлюрівці, за дверима його камери з'явився Строрубель: "- Петро, ​​ти тут? — Дізнаюся голос Сторубльов, — згадував Солонуха. Відчиняються двері, на порозі стоїть він: — Ти мене в 1917 врятував, коли ваші хотіли мене стратити. Тепер я рятую тебе. Іди і ховайся … ".^[2]

Після революції працював в кооперації. Був членом правління Катеринославського Союзу Споживчих товариств.

Знову був заарештований в 1927, але зміг звільнитися завдяки заступництву Петровського. За спогадами онука, Федір до революції переховував у себе Петровського. Пізніше жив у Полтаві, за протекцією Петровського отримав посаду заступника уповноваженого обласного заготторга по Полтавській області. Знову заарештований в березні 1938, у вересні за рішенням Військової колегії Верховного суду СРСР у Києві засуджений до смертної кари. Розстріляний.

Реабілітований у серпні 1960 року за ініціативою доньки.

Сім'я

Перша дружина Катерина, загинула під час революції.

• Сини Олексій (1906—1963), Петро (1908—1965), Микола (інвалідність).

Друга дружина Варвара Миколаївна Попова (1896-?), директорка школи, одружені з 12 вересня 1922.

• Дочка Леся, після розстрілу Федора її удочерив дядько за материнською лінією Феоктист Миколайович Попов, проте її відрахували з медичного інституту. Працювала в пральні при лікарні.

Вшанування пам'яті

• В Дніпрі існує вулиця Федора Сторубля.