Сто днів

Сто днів — час другого правління імператора Наполеона I у Франції (20 березня — 22 червня 1815 р.) після його втечі з острова Ельба.

Сто днів
Наполеонівські війни
Битва під Ватерлоо. Вільям Сандлер Битва під Ватерлоо. Вільям Сандлер
Дата: 20 березня — 22 червня 1815 Місце: Франція, Нідерланди Результат: Перемога антифранцузької коаліції:  • Друга паризька мирна угода;  • Друге вигнання Наполеона;  • Відновлення Реставрації Бурбонів;  • Виникнення Віденської системи міжнародних відносин.
Сторони
Французька імперія Неаполь	Британська імперія Пруссія Австрійська імперія Російська імперія Нідерланди Ганновер Сардинія Швейцарія Тоскана Вюртемберг
Командувачі
Наполеон I Луї Ніколя Даву Мішель Ней † Емануель Груші Луї-Габрієль Сюше Жан де Дью Сульт Гійом Брюн Жером Бонапарт Жан Рапп Жан Ламарк П'єр Камброн Йоахім I † Мікеле Карраскоса П'єтро Коллетта Гульєльмо Пепе	Принц-регент Георг Роберт Дженкінсон Артур Веллслі Фрідріх-Вільгельм III Ґебгард фон Блюхер Йоганн фон Тільман Франц І Карл Тешинський Карл Шварценберг Олександр І Михайло Барклай-де-Толлі Віллем I Віллем Оранський Фредерік Оранський
Військові сили
Загальні:  • не більше 300 тис.	Загальні:  • від 800 тис. до 1 млн.
Втрати
Загальні:  • понад 60 тис.	Загальні:  • понад 50 тис.

Передумови

Після того як на початку 1814 року Росія, Австрія, Пруссія та Англія не змогли домовитися з Наполеоном, вони підписали так званий Четверний трактат, який містив попередні домовленостями щодо мирного врегулювання відносин з Францією. Кордони Франції визначалися на дореволюційний період, мала відбутися реставрація у Франції королівської династії Бурбонів.

Армії коаліції ввійшли у Францію та в березні були в Парижі. Наполеон, після зречення престолу у Фонтенбло, наприкінці квітня перебрався на острів Ельба. Цей острів був наданий йому як князівство, з ним була почесна варта з 800 осіб.

Сформований у Парижі Тимчасовий уряд на чолі з Шарлем Талейраном підписав мирний договір з державами коаліції. На початку травня до столиці Франції повернувся Людовік XVIII, проголошений Сенатом новим королем. Разом з Бурбонами до Франції повернулися дворяни, які емігрували під час революції. Вони стали вимагати повернення конфіскованих під час революції маєтків та земель, відновлення дореволюційних порядків і феодальних повинностей. Їхня поведінка дратували народ і армію, які вже звикли до нових умов життя у Франції. Духівництво відкрито засуджувало велику буржуазію, яка в роки революції стала власником земель церкви та емігрантів. Було звільнено більше ніж 20 000 офіцерів армії Наполеона та значна частина чиновників.

На Віденському конгресі, який розпочав роботу у вересні 1814 року, держави-переможниці мали вирішити долю Франції. Переговори відбувалися у суперечках, думка народу Франції не враховувалася. Наполеон, який уважно спостерігав за подіями у Франції та Європі, вирішив використати це для свого реваншу.

Похід на Париж

1 березня 1815 року Наполеон разом з близько 1 тисячею солдатів старої гвардії, які були залишені йому у засланні як почесна варта, висадився на півдні Франції. З цим військом він вирушив на Париж. Уряд Франції висилав проти нього війська, але вони переходили на бік Наполеона. 13 березня Наполеон видав декрет про відновлення Імперії^[1]. Людовик XVIII втік до Бельгії. 20 березня Наполеон вступив до Парижа і відновив свій престол.

Битви з антифранцузькою коаліцією

Проти наполеонівської імперії виступила антифранцузька коаліція за участю багатьох європейських країн. Після ряду битв цієї кампанії, що пройшли із змінним успіхом (Катр-Бра, Лін'ї, Вавр) армія Наполеона була остаточно розгромлена в битві при Ватерлоо 18 червня 1815 року.

22 червня 1815 року Наполеон повторно відрікся від престолу. Надалі Наполеон вже більше не правив Францією.