Стрельбицький Іоан Хрисанфович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стрельбицький.

Стрільбицкий Іоанн Хрисанфович православний священик та духовний письменник — племінник Архієпископа Волинського та Житомирського Модеста Стрільбицького. Здобув освіту в Київській духовній академії.

Іоан Хрисанфович Стрельбицький
протоієрей
Іоанн Хрисанфович Стрельбицькиий. м.Одеса.
Загальна інформація
Народження	9 березня 1861(1861-03-09) Подільська губернія
Смерть	13 травня 1933(1933-05-13) (72 роки) м.Одеса
Служіння в церкві

Родовід

Українське прізвище «Стрільбицький» походить із села Стрільбичі Львівської області. В списках давніх документів вперше задується в 1243 році, ще за князівських часів Галицько-Волинської держави (королівства Русь). Данило з Кульчиць, ловчий у руського князя та короля Льва Даниловича Галицького.

В 1785 р. Іосиф Стрельбицький порушив перед Подільським дворянським зібранням клопотання про підтвердження свого шляхетського походження та включення роду до дворянського стану Всероссійської імперії. В 1801 році, згідно з пунктом 92 було підтверджено шляхетське походження. В 1803 році, згідно з указом герольдії Іосифа Стрельбицького та його рід було визнано дворянами першого ступеня, і їх прізвище було внесено до першої частини дворянської родословної книги Подільської губернії.

Диплом про дворянське походження був складений на пергаменті, польською мовою та зберігався у Протоієрея Подільської єпархії Христофора Іосифовича Стрільбицкого, батька Іоанна Хрисанфовича (Христофоровича) Стрільбицького.

Помер в Одесі 13.05.1933 від уремії^[1]. Місце поховання невідоме.

Донька - Олександра Стрельбицька.

Твори І. Х. Стрільбицького

• «Історія російського розколу, знаного під назвою старообрядництво» (вид. 3, Одеса, 1898),
• «Викриття російського розколу» (Одеса, 1896),
• «Короткий нарис штундизму та звід текстів, скерованих до його викриття» (вид. 4, Одеса, 1899),
• «Церковні греко-католицькі собори з кінця XVI ст. до приєднання греко-католиків до православної російської церкви» (вид. 2, Одеса, 1891),
• «Паломник, або Необхідне керівництво для осіб, які відвідують св. гору Афон» (Одеса, 1890),
• «Св. Модест, архієпископ єрусалимський» (Одеса, 1892),
• «Життя та подвиги старця Паісія (Величковського) в зв'язку з століттям з дня його смерті, 1794—1894» (Одеса, 1894),
• «Святитель Феодосій Углицький, архієпископ чернігівський» (ib., 1897),
• «Пятидесятиріччя приєднання білоруської греко-католицької церкви, 1839—1889» (Вільно, 1889),
• «Архімандрит Володимир (Терлецький), доктор богослівя та медицини» (Одеса, 1889);
• ряд статей про походження штундизму в «Московських відомостях» за 1890 р.;
• «Декілька слів з приводу нотаток про живцем похованих в дністровських плавнях Херсонської губ.»
• («Місіонерське огляд», 1898) та інше.