Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Джоанна Стінгрей
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Джоанна Стінгрей (уроджена як Джоанна Філдз англ. Joanna Fields 3 липня[2] 1960 в Лос-Анджелесі, Каліфорнія) — американська співачка, яка записала низку радянських рок-музикантів, коли ті ще були змушені виступати в андеграунді,[3] акторка, музична продюсерка та громадська діячка. Джоана одна зі значущих персон і популяризаторок радянської та пострадянської рок-культури на Заході,[4][5] великий друг ленінградських рок-музикантів, спродюсувала збірку «Red Wave».[6] Пізніше зробила в Росії успішну соло-кар'єру, але через 10 років після своєї зустрічі з радянським роком все ж повернулась до США.
.svg){kind=link}
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Мати Джоани була танцюристкою у відомому нью-йоркському гурті «Роккет». Кілька разів знімалась у фільмах: наприклад, грала оркестрантку в фільмі «В джазі лише дівчата»; батько був музикантом, грав на трубі.[7]
Виросла в престижному районі Беверлі-Гіллз,[8] хоча її сім'я не належала до фінансової еліти чи шоу-бізнесу.[9] В 1978 році закінчила школу в Беверлі-Гіллз і вступила до університету Південної Каліфорнії (UCLA) на спеціальність «психологія».
1981 року подорожувала Китаєм.[7]
В університеті почала співати і писати пісні. Закінчивши навчання в університеті в 1983 році випустила свій американський 12-дюймовий 4-трековий дебютний альбом Beverly Hills Brat під іменем Джоанна.[10] На початку своєї музичної кар'єри вона виступала в Studio 54.[11]
Ще до Горбачова,[12] у 1984 році, у віці 23 років, Стінгрей поїхала до Ленінграда як туристка разом зі своєю сестрою, яка навчалася в Лондоні та мала можливість здійснити тижневу поїздку до Радянського Союзу.[13] Це було восени.[14] Перед вильотом до СРСР чоловік її однокласниці, який був емігрантом з СРСР і був тісно зв'язаний з петербурзькими музичними колами, дав Джоанні номер телефону Бориса Гребенщикова, назвавши того справжньою рок-зіркою в СРСР.[9]
Після знайомства з підпільною радянською рок-сценою Ленінграда, вона провела наступні два роки у човникових поїздках між США і СРСР, доставляючи для своїх нових знайомих платівки, інструменти й різне музичне обладнання, а у зворотньому напрямку таємно вивозила записи самодіяльних ленінгадських гуртів. Їй вдалося допомогти музикантам «Кино», «Аквариума», «Дивних ігор» відзняти велику кількість відеоматеріалу і переправити значну кількість архівів петербурзького року до США, а також домогтися щоб компанія «Yamaha» подарувала Ленінгадському Рок-клубу комплект концертного обладнання.[9] У 1986 році початкуюча американська рок-виконавиця Джоанна Стінгрей приїхала до Радянського Союзу, де записала кілька англомовних версій ленінградських рок-пісень, а потім реалізувала проект подвійного альбому «Червона хвиля» того ж 1986 року в США на фірмі «Біг Тайм Рекордз».[8] Стінгрей випустила перший на Заході реліз російської рок-музики — подвійну збірку-спліт «Red Wave» («Червона хвиля») у червні 1986 року,[15] і познайомила свою країну з ленінградським роком. [16] Платівка складається з пісень, зібраних та спродюсованих Стінгрей; привернула увагу популярних західних виконавців, серед яких Девід Боуї та Енді Ворхол. Про неї почув і радянський лідер Михайло Горбачов; здивований тим, що цю музику видала іноземна компанія, він доручив міністру культури спростити публікацію музики молодих радянських музикантів у країні.[17]
«The Red Wave» містив зроблені на "студії" «АнТроп» записи ленінградських гуртів «Аквариум», «Кино», «Странные Игры» та «Алиса». До збірки з хітами[6] цих гуртів увійшло по шість пісень від кожного колективу.[8] Поки світові журналісти за звичкою порівнювали музику з відомими їм аналогами, обговорювали стиль і володіння інструментами, мало вдаючись в соціально-політичний аспект події, — в СРСР, навпаки, комуністична газета «Комсомольська правда» написала розгромну статтю „«Червона хвиля» на мутній воді“,[18] в якій співачку звинувачували в антирадянщині і провокації, після чого висловились й інші видання.[9] Перебудова тільки-но робила перші кроки, і іноземну гостю критикували в радянській пресі за експорт на Захід вітчизняного рок-андеграунду.[8] Після виходу цієї платівки всіх музикантів, які надали Стінгрей свої записи, попросили підписати лист про відмову від будь-якої співпраці з заокеанським продюсером, і тільки Гребенщиков підписав цей лист.[19]
У 1986 році їй відмовили в дозволі приїхати в СРСР на власне весілля з Юрієм Каспаряном.[15][20] Стінгрей півроку чекала візи.[20] Перебування її в Росії прискіпливо відслідковував тижневик «РІО» (директором ленінградського самвидавського журналу був Андрій Бурлака).
Коли 1986 року Джоанна Стінгрей вперше вийшла на сцену — це був концерт у «Палаці Молоді», Віктор Цой співав з нею пісню «Рухайся, рухайся, танцюй зі мною».[21]
В 1988 році Джоана Стінгрей була присутня в Америці на прем'єрі фільму «Игла» ("Голка") — поїхала з Рашидом Нугмановим.[20] Після показу фільму Віктор Цой зіграв з Юрієм Каспаряном короткий концерт.
За спогадами Джоанни Стінгрей, коли Віктор Цой прилетів до Америки на два тижні, вона вирішила витратити всі заощаджені гроші: вона поїхала в аеропорт зустрічати його і Юру Каспаряна в орендованому білому лімузин з баром і телевізором, потім вони їздили кататися на конях, снігоходах, їздили до океану, в Лас-Вегас, на шопінг і, нарешті, в Діснейленд, яке було улюбленим місцем Віктора.[20] Віктор Цой мріяв побувати в Діснейленді, і Стінгрей допомогла йому здійснити цю мрію.[22]
20 червня 1992 в Лужниках Джоанна Стінгрей брала участь у концерті пам'яті Віктора Цоя разом з Віктором Сологубом (бас-гітара, Странные Игры), Валерієм Виноградовим (гітара, Центр) та Олександром Васильєвим (ударні, Центр).
В 1994 році випустила свій черговий альбом «For A Moment». Весною 1996 року Джоанна, яка готувалась до чергового материнства, повернулась до США.
Джоанна Стінгрей про становище російських жінок у суспільстві:
 |
(...)— У ваших жінок дуже тяжке становище. Якщо американки успішно домагаються рівних з чоловіками прав, то російська жінка цілком підпорядкована чоловікові. Дивиться за дітьми, робить покупки, готує, пере, прибирає — все на її плечах. На мою думку, більшість російських чоловіків жінку не поважають. |  |
— уривок з інтерв'ю Джоанни журналу «Смена», 1995 рік[7] | ||
У 1996 році вона співпрацювала з Олександром Ліпницьким над створенням документального фільму про життя Віктора Цоя «Сонячні дні».
Станом на 2004 рік Стінгрей була виконавчим директором Асоціації випускників середньої школи Беверлі-Гіллз.[10]
Восени 2004 року Джоанна Стінгрей зі своєю дочкою відвідала Росію.
Особисте життя
2 листопада 1987 Стінгрей одружилася з гітаристом гурту «Кино» Юрієм Каспаряном — гітаристом гурту «Кино». Шлюб тривав до 1991 року.
У 1991 році, в тому ж році, коли відбулося її розлучення, Стінгрей вийшла заміж вдруге за Олександра Васильєва, який на той час був барабанщиком російського гурту «Центр».[23] Васильєв (помер 17 вересня 2019 року) є батьком її дочки Медісон.
Станом на 2021 рік Стінгрей була одружена зі своїм третім чоловіком, Річардом Бестом(Richard Best), архітектором з Каліфорнії. Вони одружилися невдовзі після її повернення до Сполучених Штатів у 1996 році.
Remove ads
Дискографія
- Beverly Hills Brat (ЕР 1983)
- Joanna Stingray (1986)
- Thinking Till Monday (1988)
- Walking Through Windows (1991)
- For A Moment (1994)
- Shades Of Yellow (1998)
Альбом продюсерства Стінгрей
- Red Wave (1986)
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads