Джоанна Стінгрей

Джоанна Стінгрей
англ. Joanna Stingray

Основна інформація
Дата народження	3 липня 1960(1960-07-03) (65 років)
Місце народження	Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Громадянство	США
Професії	співачка, акторка, музична продюсерка, рок-музикантка, режисерка, rock singer, кінорежисерка
Освіта	Беверлі Гіллз (середня школа)
Інструменти	вокал^[d]
Мова	англійська
Жанри	поп
У шлюбі з	Каспарян Юрій Дмитрович^[1]
joannastingray.com
Файли у Вікісховищі

Мати Джоани була танцюристкою у відомому нью-йоркському гурті «Роккет». Кілька разів знімалась у фільмах: наприклад, грала оркестрантку в фільмі «В джазі лише дівчата»; батько був музикантом, грав на трубі.^[5]

Виросла в престижному районі Беверлі-Гіллз,^[6] хоча її сім'я не належала до фінансової еліти чи шоу-бізнесу.^[7] В 1978 році закінчила школу в Беверлі-Гіллз і вступила до університету Південної Каліфорнії (UCLA) на спеціальність «психологія».

1981 року подорожувала Китаєм.^[5]

В університеті почала співати і писати пісні. Закінчивши навчання в університеті в 1983 році випустила свій американський 12-дюймовий 4-трековий дебютний альбом Beverly Hills Brat під іменем Джоанна.^[8] На початку своєї музичної кар'єри вона виступала в Studio 54.^[9]

Ще до Горбачова, восени^[10] 1984 року, у віці 23 років, Стінгрей поїхала до Ленінграда як туристка разом зі своєю молодшою сестрою Джуді,^[11] яка навчалася в Лондоні та мала можливість здійснити тижневу поїздку до Радянського Союзу.^[12]

Після знайомства з підпільною радянською рок-сценою Ленінграда, вона провела наступні два роки у човникових поїздках між США і СРСР, доставляючи для своїх нових знайомих платівки, інструменти й різне музичне обладнання, а у зворотньому напрямку таємно вивозила записи самодіяльних ленінгадських гуртів. Їй вдалося допомогти музикантам «Кино», «Аквариума», «Дивних ігор» відзняти велику кількість відеоматеріалу і переправити значну кількість архівів петербурзького року до США, а також домогтися щоб компанія «Yamaha» подарувала Ленінгадському Рок-клубу комплект концертного обладнання.^[7] Портативна студія Yamaha MT-44, яку згодом група «Кино» використовувала для запису свого альбому «Група крові», була найважливішим подарунком. Іншими вагомими подарунками, які привезла Джоанна, була привезена Борису Гребенщикову електрогітара від Девіда Боуї, фірмовий одяг для музикантів від MTV, синтезатор для Сергія Курьохіна від спонсорів Yamaha, банки супу Campbell's з автографом Енді Воргола.^[11]

У 1986 році початкуюча американська рок-виконавиця Джоанна Стінгрей приїхала до Радянського Союзу, де записала кілька англомовних версій ленінградських рок-пісень, а потім реалізувала проект подвійного альбому «Червона хвиля» того ж 1986 року в США на фірмі «Біг Тайм Рекордз».^[6] Стінгрей випустила перший на Заході реліз російської рок-музики — подвійну збірку-спліт «Red Wave» («Червона хвиля») у червні 1986 року,^[13] і познайомила свою країну з ленінградським роком. На платівці були представлені чотири групи, які не мали офіційного статусу в Радянському Союзі,^[14] і складалася з пісень, зібраних і спродюсованих Стінгрей. «The Red Wave» містив зроблені на "студії" «АнТроп» записи ленінградських гуртів «Аквариум», «Кино», «Странные Игры» та «Алиса». До збірки з хітами^[4] цих гуртів увійшло по шість пісень від кожного колективу.^[6] В СРСР комуністична газета «Комсомольська правда» написала розгромну статтю „«Червона хвиля» на мутній воді“,^[15] в якій співачку звинувачували в антирадянщині і провокації, після чого висловились й інші видання.^[7] Перебудова тільки-но робила перші кроки, і іноземну гостю критикували в радянській пресі за експорт на Захід вітчизняного рок-андеграунду.^[6] Після виходу цієї платівки всіх музикантів, які надали Стінгрей свої записи, попросили підписати лист про відмову від будь-якої співпраці з заокеанським продюсером, і тільки Гребенщиков підписав цей лист.^[16] Про неї почув і радянський лідер Михайло Горбачов; здивований тим, що цю музику видала іноземна компанія, він доручив міністру культури спростити публікацію музики молодих радянських музикантів у країні.^[17]

У 1986 році їй відмовили в дозволі приїхати в СРСР на власне весілля з Юрієм Каспаряном,^[13] і Стінгрей півроку чекала візи.^[18] Перебування її в Росії прискіпливо відслідковував тижневик «РІО» (директором ленінградського самвидавського журналу був Андрій Бурлака).

Коли 1986 року Джоанна Стінгрей вперше вийшла на сцену — це був концерт у «Палаці Молоді», Віктор Цой співав з нею пісню «Рухайся, рухайся, танцюй зі мною».^[19]

У 1988 році Джоана Стінгрей була присутня в Америці на прем'єрі фільму «Игла» ("Голка") — вона поїхала з Рашидом Нугмановим.^[18] Після показу фільму Віктор Цой та Юрій Каспарян дали короткий концерт.

Згідно зі спогадами Джоанни Стінгрей, коли Віктор Цой прилетів до Америки на два тижні, вона вирішила витратити всі заощаджені гроші: вона поїхала в аеропорт зустрічати його і Юру Каспаряна в орендованому білому лімузині з баром і телевізором, потім вони їздили кататися на конях, снігоходах, їздили до океану, в Лас-Вегас, на шопінг і, нарешті, в Діснейленд. Основною подією стало відвідування Діснейленду, про яке Цой давно мріяв і яке, за її словами, було його улюбленим місцем.^[18]^[20]

20 червня 1992 в Лужниках Джоанна Стінгрей брала участь у концерті пам'яті Віктора Цоя разом з Віктором Сологубом (бас-гітара, Странные Игры), Валерієм Виноградовим (гітара, Центр) та Олександром Васильєвим (ударні, Центр).

У 1993 році Джоанну було запрошено на роль у фільмі «Виродок» (рос. «Урод») режисера Романа Качанова.

В 1994 році випустила свій черговий альбом «For A Moment».

Джоанна Стінгрей про становище російських жінок у суспільстві:

	(...)— У ваших жінок дуже тяжке становище. Якщо американки успішно домагаються рівних з чоловіками прав, то російська жінка цілком підпорядкована чоловікові. Дивиться за дітьми, робить покупки, готує, пере, прибирає — все на її плечах. На мою думку, більшість російських чоловіків жінку не поважають.
— уривок з інтерв'ю Джоанни журналу «Смена», 1995 рік^[5]

У 1996 році вона співпрацювала з Олександром Ліпницьким над створенням документального фільму про життя Віктора Цоя «Сонячні дні».

Весною 1996 року Джоанна готувалась до чергового материнства, і повернулась до США.

Станом на 2004 рік Стінгрей була виконавчим директором Асоціації випускників середньої школи Беверлі-Гіллз.^[8]

Восени 2004 року Джоанна Стінгрей зі своєю дочкою відвідала Росію.

У 2019 році побачили світ дві автобіографічні книги — «Стінґрей у Країні Чудес» та «Стінґрей у Задзеркаллі», написані Джоанною спільно з дочкою Медісон. У книгах розповідається про знайомство Джоанни з радянським роком та ленінградськими рокерами, історія легендарного подвійного альбому «Red Wave». Мемуари докладно описують події з 1984 до 1996 року.

15 серпня 2025 року, з нагоди 35-ї річниці смерті Віктора Цоя, Джоанна представила документальний фільм під назвою «Кіно-фільм» про Віктора Цоя та гурт «Кіно».^[11] Фільм значною мірою базується на унікальному архіві Джоанни Стінгрей, що містить архівні кадри, зняті Стінгрей під час її подорожей до Радянського Союзу. Фільм був спродюсований Джоанною, а режисером виступив Андрій Айрапетов.

Особисте життя

2 листопада 1987 Стінгрей одружилася з гітаристом гурту «Кино» Юрієм Каспаряном. Шлюб тривав до 1991 року.

У 1991 році, в тому ж році, коли відбулося її розлучення, Стінгрей вийшла заміж вдруге за Олександра Васильєва, який на той час був барабанщиком російського гурту «Центр».^[21] Васильєв (помер 17 вересня 2019 року) є батьком її дочки Медісон.

Станом на 2021 рік Стінгрей була одружена зі своїм третім чоловіком, Річардом Бестом(Richard Best), архітектором з Каліфорнії. Вони одружилися невдовзі після її повернення до Сполучених Штатів у 1996 році.

Джоанна Стінгрей

Біографія

Особисте життя

Дискографія

Примітки

Веб-посилання

Wikiwand - on