Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Стінна ящірка мальтійська
вид плазунів З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Стінна ящірка мальтійська, Мальтійська ящірка, або фільфлійська[1] (Podarcis filfolensis)[2] — вид ящірок родини справжніх ящірок (Lacertidae). Один із 28 видів роду[3][4]. Ендемік Італії (Мальта з прилеглими островами). Мешканець середземноморських гірських та прилеглих рівнинних ландшафтів. Вид охороняється Бернською конвенцією[5] та Директивою Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори».
Remove ads
Етимологія
Видова назва походить від назви типової місцевості — невеликого острова Фільфла, розташованого за 5 км на південь від Мальти.
Опис
Ящірка середнього розміру, до 25 см завдовжки (L. + L.cd.). Довжина тіла від кінчика морди до клоаки (L.) до 8,5 см. Хвіст (L.cd.) вдвічі перевищує довжину тулуба з головою. Самці трохи більші за самиць. Дорослі ящірки порівняно з особинами із споріднених видів виглядають дещо кремезнішими. Голова висока, пірамідальна[6][7].
Ящірка з надзвичайно мінливим забарвленням, у тому числі смугастим і сітчастим. Кольори спини включають коричневий, жовтий, сірий, зелений, чорний та синій. Загальний фон варіює від сірого і коричневого до зеленого. Уздовж спини зазвичай тягнуться 3 ряди добре виражених неправильної форми дрібних темних плям, які утворюють поздовжні смуги. На боках тіла темний сітчастий малюнок. Черево може бути білим, жовтим, помаранчево-чорним або навіть синім[2][6][7].
Remove ads
Поширення
Ендемік Італії, поширений виключно на Мальтійському архіпелазі. За межами природного ареалу завезений на о. Лампедуза, але сучасний стан популяції залишається неясним[5][6][2][7].
Місця проживання
Населяє різноманітні відкриті середземноморські ландшафти, від рівня моря до середньогір'їв, віддаючи перевагу сухим і кам'янистим ділянкам з розрідженою рослинністю. Не уникає сільськогосподарських угідь та населених пунктів (у тому числі міст), де часто трапляється на занедбаних ділянках та узбіччях доріг, в парках, садах і виноградниках, у розвалинах, на кам'яних огорожах та стінах будівель. На деяких островах мешкає серед колоній морських птахів[5][6][7].
Remove ads
Особливості біології
На Мальті та окремих островах у межах ареалу є досить звичайним видом стінних ящірок. Добре лазить по камінню, скелях та деревах, але рідше інших видів стінних ящірок, менших за розміром. Під час обігріву на сонці і теплому камінні здатна сильно сплющувати тіло. Активна протягом року[5][6].
Стінна ящірка мальтійська належить до яйцекладних плазунів. У період розмноження самці ревно охороняють свої індивідуальні ділянки, оглядаючи їх із високих предметів. Парування відбувається в квітні — травні. Самиці в липні відкладають одну або дві кладка з 1—4 овальних яєць. Молодь зазвичай з'являється в кінці літа[6].
Харчується різними безхребетними, переважно комахами, але також може їсти фрукти, квітки та дрібних хребетних тварин, включно з власними дитинчатами[6][7].
Remove ads
Охорона
Стан більшості природних популяцій виду в межах ареалу залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид»[5]. Але в окремих районах Мальти та на окремих прилеглих островах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду, що потребує запровадження охоронних заходів. Основними загрозами є щури та деякі інвазійні види рептилій. Тому, стінна ящірка мальтійська занесена до Додатку ІІ Бернської конвенції (охоронна категорія: вид підлягає особливій охороні)[5] та Директиви Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток IV. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, які потребують суворих заходів охорони)[1][5].
Remove ads
Систематика
Один із 28 видів роду стінних ящірок (Podarcis)[4].
Незважаючи на невелику територію проживання виду, станом на 2024 рік описано 5(6) підвидів, які відрізняються забарвленням і розмірами та мешкають на одному або декількох сусідніх островах. Більшість з них, на думку європейських герпетологів, недійсні з огляду на генетичні дані[2][6]:
- Podarcis filfolensis filfolensis — номінативний підвид, мешкає на о. Фільфла. Найбільша з ящірок виду, має темне чорнувате забарвлення з блакитними і зеленими плямами;
- Podarcis filfolensis generalensis — мешкає на о. Гоцо (Грибна скеля на західному узбережжі). Відрізняється червоним черевом і блакитними боками;
- Podarcis filfolensis kieselbachi — мешкає на островах Святого Павла. Забарвлення різне: коричневе, сіре, з чорними плямами і помаранчевим черевом;
- Podarcis filfolensis laurentimulleri — мешкає на островах Ліноза і Лампіоне;
- Podarcis filfolensis maltensis — мешкає на островах Мальта, Гоцо і Коміно. Забарвлення, як правило, зеленувате, іноді плямисте.
Шостий підвид, як вважають, існує на острові Комінотто.
Remove ads
Джерела. Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads