Стінна ящірка мілоська

Стінна ящірка мілоська^[1] (Podarcis milensis) — вид ящірок родини справжніх ящірок (Lacertidae). Один із 28 видів роду^[2]. Ендемік архіпелагу Мілос (Греція). Мешканець середземноморських ландшафтів. Вид охороняється Бернською конвенцією та Директивою Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори». Описано 4 підвиди^[3].

?Стінна ящірка мілоська
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Плазуни (Reptilia)
Ряд:	Лускаті (Squamata)
Підряд:	Ящірки (Lacertilia)
Родина:	Справжні ящірки (Lacertidae)
Підродина:	Lacertinae
Рід:	Стінна ящірка (Podarcis)
Вид:	Стінна ящірка мілоська
Біноміальна назва
Podarcis milensis (Bedriaga(інші мови), 1882)
Синоніми
Lacerta muralis milensis
Посилання
Вікісховище:	Podarcis milensis
Віківиди:	Podarcis milensis
EOL:	459563
МСОП:	17797

Опис

Невелика ящірка з кремезним тілом до 21 см завдовжки (L. + L.cd.). Довжина тіла від кінчика морди до клоаки (L.) до 7,5 см. Хвіст (L.cd.) майже вдвічі перевищує довжину тулуба з головою. Самці більші за самиць. Голова велика, висока, пірамідальна.

Забарвлення виразне, особливо в самців, візерунок представлений дуже контрастною синьою та/або жовтою сіткою, з високим відсотком темної пігментації. Спина зазвичай бурувата з темними плямами, хребетна лінія часто перервана. Самці можуть мати блакитні плями позаду основи передньої ноги, а також блакитну пігментацію крайніх бокових черевних лусок, хоча їх колір зверху може бути не дуже помітним; навколишні лусочки також можуть бути синіми. Черево часто має чорний малюнок. Самки менш яскраво забарвлені, мають білі смуги по краях спини та кілька характерних плям на горлі.

Поширення

Ендемік архіпелагу Мілос (Греція). Поширений на островах Мілос, Кімолос, Полієгос, Фалконера, Парапола, Антимілос та архіпелазі Ананес.

Місця проживання

Типовий мешканець острівних середземноморських ландшафтів. На узбережжі населяє біотопи з низькою, колючою, прибережною рослинністю та солончаки. Трапляється також поблизу людського житла, але звичайно на кам'янистих ділянках, вкритих чагарниками та рідколіссям. Часто віддає перевагу обробленим землям. У гори піднімається до висоти 700 м н. р. м.

Особливості біології

Звичайна ящірка, яку досить легко побачити на освітлених сонцем місцях. Добре лазить по кущах, але є більш наземним видом, ніж інші стінні ящірки. Досить смілива ящірка, яка, здається, не має певних місць для обігріву на сонці; натомість, якщо вона занепокоєна, то біжить грітися кудись ще. За сприятливих умов активна протягом року.

Стінна ящірка мілоська належить до яйцекладних плазунів. Сезон розмноження тривалий і самиці відкладають кілька невеликих кладок по 1—3 яйця протягом тривалого періоду.

Живиться різноманітними безхребетними, але влітку переважно мурашками.

Охорона

Стан більшості природних популяцій виду в межах ареалу залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид^[4]. Але потенційна небезпека для цього виду полягає в його ізольованому острівному поширенні. Тому стінна ящірка мілоська занесена до Додатку ІІ Бернської конвенції (охоронна категорія: вид підлягає особливій охороні), а також до охороняється Директивою Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток IV. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, які потребують суворих заходів охорони)^[1].

Систематика

Один із 28 видів роду стінних ящірок (Podarcis)^[2].

Описано 4 підвиди^[3]:

• Podarcis milensis milensis (Мілос, Кімолос, Полієгос);
• Podarcis milensis adolfjordansi (архіпелаг Ананес);
• Podarcis milensis gerakuniae (Фалконера, Парапола);
• Podarcis milensis schweizeri (Антимілос).