Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Судження

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Судження — форма мисленнєвого відображення об’єктивної дійсності, яка полягає у співвідношенні понять.[1] У судженні стверджують про наявність або відсутність ознак, властивостей чи відношень у певних об’єктах.[1] (Наприклад: “Ця квітка біла”, “Сума всіх кутів трикутника дорівнює 180 градусам” тощо.) Це форма мислення, в якій що-небудь стверджується або заперечується про предмет думки.[2]

Опис

Це форма мислення, яка розкриває зв'язок між предметом і його ознакою.

Існує декілька її визначень. Найважливіші з них такі:

  1. судження — це думка, у якій стверджується наявність або відсутність властивостей у предметів, відношень між предметами, зв'язків між ситуаціями;
  2. судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмети дійсності і яка об'єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох;
  3. судження — це думка, що виражається розповідними реченнями і є істиною або хибною[3].
Remove ads

Структура судження

Судження складається із суб'єкта, предиката і зв'язки.

Суб'єкт — це те, про що йдеться у судженні. Суб'єкт — не сам предмет дійсності, а поняття про нього. Суб'єкт позначається літерою S.

Предикат — це те, що мовиться у судженні про предмет думки. Предикат є поняттям про те, що стверджується або заперечується про предмет, виражений суб'єктом. Позначається предикат літерою Р.

Суб'єкт і предикат судження називаються термінами судження.

Зв'язка в судженні є відображенням зв'язку, існуючого між предметом думки і певною властивістю; зв'язка установлює, належить чи не належить предметові судження властивість, мислима в предикаті. Зв'язка виражається такими словами, як "є", "не є" тощо.

Remove ads

Види

Узагальнити
Перспектива

Судження може бути або істинним, або хибним

Істинним називається таке судження, котре правильно відображає дійсність, відповідає тому, що є насправді.

Хибним є судження, яке неправильно відображає дійсність, не відповідає тому, що є насправді.

Так, судження: "Народ — творець історії"; "Суд — орган правосуддя"; "Вирок суду має бути законним і обґрунтованим" — є істинними, вони відповідають дійсності, правильно відображають її. А таке судження, як "Харків більший від Києва", "Мистецтво не відображає дійсності", "Крадіжка не є злочин" — хибні, оскільки те, що висловлюється у кожному з них, не відповідає дійсності[4].

Судження за будовою може бути простим і складним

Простим судженням називається судження, яке складається з одного суб'єкта і одного предиката[5].

Складним судженням називається таке судження, в якому наявні кілька предикатів чи суб'єктів. Складні судження складаються з кількох простих суджень.

Так, судження: "Книга є джерелом інформації" є простим судженням. У цьому випадку суб'єктом є понятт "книга", предикатом - поняття "джерело інформації", а зв'язка виражена словом "є". "Розбій і грабіж - це злочин проти власності" є складним судженням, яке складається з двох простих, а саме: "Розбій - це злочин проти власності" і "Грабіж - злочин проти власності".

Судження за змістом може бути атрибутивним, судження відношення та судження існування

  • Атрибутивним називається таке просте судження предикат якого представляє таку ознаку як властивість.

Наприклад, "Франція є республікою", "Цукор є солодким" тощо. Формула таких суджень: S - P.

Атрибутивні судження поділяються на види за кількістю і якістю

За якістю логічної зв’язки виділяють стверджувальні (S є P) і заперечувальні (S не є P) атрибутивні судження.

Наприклад, "Злочин є суспільно небезпечним вчинком" - стверджувальне судження; "Жоден мій приятель не має посвідчення водія" - заперечувальне судження.

За обсягом суб’єкта: одиничні, загальні, часткові атрибутивні судження.

  1. Одиничним називається таке атрибутивне судження, у якому суб'єктом виступає одиничне поняття. Формула: S1 є P.

Наприклад, "Автор "Кобзаря" є відомим художником".

  1. Загальним називається таке атрибутивне судження, у якому суб'єктом є загальне поняття.

Наприклад, "Трапеція є геометричною фігурою".

  1. Частковим називається атрибутивне судження, у якому суб'єкт представляє частину класу досліджуваних предметів[6].

Формула: Тільки деякі S - P, деякі а можливо всі. Формула S - P. Наприклад, "Деякі книжки мають довідковий характер", "Деякі угоди є односторонніми".

  • Судження з відношеннями називається такий вид простих суджень у яких предикат представляє таку ознаку як відношення між предметами.

Наприклад, "Київ розташований вище по Дніпру ніж Канів". У судженні стверджується, що відношення "розташований вище по Дніпру" має місце між двома предметами "Києвом" і "Каневом". Формула таких суджень: xRy, де х і y - це члени відношень(у нашому прикладі ними є Київ і Канів), R - саме відношення (розташований вище по Дніпру).

  • Судженням існування називається вид простих суджень в яких предикат виражає наявність (буття) предмета.

Наприклад, "Є люди, які можуть прогнозувати майбутнє". У судженні стверджується існування людей, здатних до прогнозування.

Remove ads

Значення судження

Наука логіка навчає як правильно будувати судження, умовиводи, прищеплює вміння оперувати поняттями й судженнями, застерігає від можливих логічних помилок. Правильній постановці запитання надається велике значення у будь-якій науці, у будь-якій галузі пізнання. Значна увага правильній постановці запитань надається в юридичній науці і судовій практиці, особливо під час розслідування та розгляду кримінальних справ і, зокрема, під час планування розслідування, побудови версій, збирання і перевірки доказів, під час допиту свідків, потерпілих і обвинувачуваних, у судовій експертизі та інших слідчих діях.

Remove ads

Примітки

Джерела та література

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads