Суздаль

Суздаль — місто в Росії, адміністративний центр Суздальського району Владимирської області. Населення 10 240 осіб. (2013).

місто Суздаль
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Владимирська область
Муніципальний район	Суздальська міськрада
Код ЗКАТУ	445 000 1 7 4 45 000
Код ЗКТМО	17 654 101 001
Основні дані
Час заснування	точно невідомо, не раніше 999
Населення	10 965 особи (2008)
Площа	15 км²
Поштові індекси	601291
Телефонний код	+7 49231
Географічні координати:	56°25′16″ пн. ш. 40°26′56″ сх. д.
Часовий пояс	+3, влітку +4
Висота над рівнем моря	150 м
Водойма	річка Кам'янка
Влада
Вебсторінка	gorodsuzdal.ru
Міський голова	Годунін Сергій Борисович (рос.)
Мапа
Суздаль
Суздаль у Вікісховищі

Центр міста

Географія

Розташоване на річці Кам'янці, притоці річки Нерлі за 26 км на північ від Владимира.

Суздаль — місто-заповідник, входить в Золоте кільце Росії, в Владимиро-Суздальський історико-художній і архітектурний музей-заповідник.

Історія

Точна дата його заснування невідома. Татищев вважав, що Суздаль був заснований 982 року Володимир Святий на болотистому березі Нерлі, там, де зараз розташоване село Кідекша, і лише пізніше його було перенесено на зручніше сучасне місце. Ця теорія поки що не знайшла підтвердження. 2000-го року російські пропагандисти оголосили, що Суздаль вперше згадано під 999 роком^[1], хоча це джерело є сумнівним.

У 11-12 століттях, до піднесення Москви, Суздаль був одним із центрів Північно-Східної Русі.

На початку XII століття за Юрія Долгорукого був центром Ростово-Суздальського князівства. У 1157 Андрій Боголюбський переніс столицю до Владимира і князівство стало називатися Владимиро-Суздальським. З середини XIII століття — столиця самостійного Суздальського князівства. На початку XIV століття — столиця Суздальсько-Нижньогородського князівства.

Суздальський кремль взимку

У 1392 Суздаль увійшов до Великого Московського князівства.

У 1565 Суздаль попав в число міст, що складали опальну земщину, а після знищення опричнини став «царською вотчиною». У Смутний час суздальці зрадили Шуйському і передали своє місто тушинцям і Лисовському, який укріпив його і протримався в нім близько 8 місяців, попри неодноразові спроби з боку московського війська прогнати його звідти.

У 1612 році поляки брали в облогу Суздаль, але безуспішно.

У 1708 році місто було приписане до Московської губернії як провінційне місто; у 1778 зроблений повітовим містом Владимирського намісництва, в 1796 році — Владимирської губернії.

З XVI століття в Суздалі ведеться будівництво монастирів. Розширюються старі, зводяться нові. До XVI ст існувало 11 монастирів (нині збереглося 5 монастирських комплексів). Суздаль стає одним з релігійних центрів Росії. З середини XVII століття — період економічного підйому.

З другої половини XIX століття Суздаль стає глухим провінційним містом (у місті не розвивалася промисловість — не в останню чергу тому, що Суздаль опинився в стороні від залізниці).

У 1967 ухвалено Генеральний план розвитку Суздаля, згідно з яким він ставав містом-музеєм. З міста вивели виправні установи. Були побудовані Головний туристичний комплекс, розгорнуті музейні експозиції. Проводилися роботи з реставрації пам'ятників і благоустрою міста. У 1978 (?) міжнародна організація ЮНЕСКО включила білокам'яні пам'ятники Суздаля в список об'єктів світової спадщини.

Виробництво цегли в Суздалі

Невелике місто Суздаль виділялось поміж поселень навколо Москви і Володимира наявністю цегельних майстерень. Глину брали на берегах місцевої річки Каменки. Неподалік заснували слободу і випалювальні печі. Найдавніша з печей по випалу цегли в Суздалі, розкопана археологами, датована 12 століттям (можливо, виробництво засноване в 11 столітті). Це зумовило відносно велику кількість цегляних споруд в Суздалі, створених у період 16-18 століть і добре зберігшихся до нашого часу. (В сусідньому Володимирі, на відміну від Суздаля, для будівництва якийсь час використовували тесані кам'яні брили, незважаючи на їх дорогу ціну і потребу мати відповідних майстрів. З тесаного каменю в Володимирі побудовані в 12 столітті і Успенський собор (Володимир), і уславлена церква Покрова на Нерлі.)

Населення

Чисельність населення

1784[2]	1856[3]	1859[4]	1870[2]	1897[3]	1913[3]	1920[2]
2962	▲6100	▲6145	▲7047	▼6412	▲7700	▼4357
1923[2]	1926[2]	1939[5]	1959[6]	1970[7]	1979[8]	1989[9]
▲7092	▼6642	▼6567	▲9012	▲10 179	▲11 529	▲12 063
1992[3]	2000[3]	2001[3]	2002[10]	2003[3]	2005[3]	2006[3]
▲12 100	▼12 000	▼11 900	▼11 357	▲11 400	▼11 200	▬11 200
2009[11]	2010[12]	2011[13]	2012[14]	2013[15]	2014[16]	2015[17]
▼10 965	▼10 535	▲10 553	▼10 409	▼10 240	▼10 061	▼9978
2016[18]	2017[19]	2018[20]
▼9865	▼9749	▼9618

2500

5000

7500

10 000

12 500

15 000

1784

1913

1959

2000

2006

2013

2018

Архітектурні пам'ятки

Панорама Покровського монастиря

Гостиний двір в Суздалі

Церква Бориса і Гліба

Богоявленська церква (Суздаль)

Церква Преображення (Козлятьєво)

Суздальський кремль

Суздаль зберіг велику кількість архітектурних пам'яток різних століть і стилів^[21]:

• Суздальський кремль
• Монастирські ансамблі
  • Спасо-Євфімієв монастир
  • Покровський монастир
  • Александровський монастир
  • Ризоположенський монастир
  • Васильєвський монастир
• Ансамбль Торгової площі
  • Торгові ряди (1806—1811, арх. А. Вершинський)
  • Церква Воскресіння (1732)
  • Церква Казанської ікони Божої Матері (1739)
  • Церква Костянтина і Олени (Цареконстантіновська) (1707)
  • Церква Всіх Скорботних (1750—1787)
  • Церква Входу Господня до Єрусалиму (1702—1707)
  • Церква Параскеви П'ятниці (1772)
• Пам'ятники Посаду
  • Церква Успіння Божої Матері (1750)
  • Церква Іоанна Передтечі (1720)
  • Церква Святого Антіпія (1745)
  • Церква Святого Лазаря (1667)
  • Церква Кресто-Никольська (1770)
  • Церква Косьми і Даміана на Яруновій горі (1725)
• Пам'ятники Зарічної сторони
  • Церква Знамення на Мжарі (1749)
  • Церква Ризположення на Мжарі (1777)
  • Церква Бориса і Гліба (Суздаль) на Борисовій стороні (1747)
  • Церква Іллі Пророка на Івановій горі (1758)
  • Церква Богоявлення в Шкіряній слободі (1775)
  • Церква Іоанна Передтечі в Шкіряній слободі (1703)
  • Церква Тихвинської ікони Божої Матері (кінець XVII ст.)
  • Церква Святого Миколая у Покровського монастиря (1712)
  • Церква Петра і Павла у Покровського монастиря (1699)
• Пам'ятники слободи Скучилихи
  • Церква Смоленської ікони Божої Матері (1696—1707)
  • Церква Сімеона Столпника (1749)
  • Церква Михайла Архангела (початок XVIII ст.)
  • Кам'яний посадський будинок (кінець XVII ст.)
• Пам'ятники довколишніх сіл
  • Церква Боголюбської ікони Божої Матері в Корівниках (1696)
  • Церква Флора і Лавра в Михалях (1803)
  • Церква Михайла Архангела в Михалях (початок XVIII ст.)
  • Церква Михайла Архангела в Івановському (середина XVIII ст.)
• Пам'ятники музею дерев'яної архітектури
  • Церква Воскресіння (Патакіно), (1776)
  • Будинок з села Ількино (XIX в.)
  • Будинок з села Балка (XIX в.)
  • Вітряні млини (XIX ст.)
  • Комори (XIX в.)
  • Церква святого Миколая (Глотово), (1766)
  • Церква Преображення (Козлятьєво), (1756)

Економіка

Основу економічної активності в місті складають галузі, орієнтовані на прийом і обслуговування туристів: готельний бізнес, громадське харчування тощо.

У місті є промислові підприємства: швейна фабрика, підприємства харчової промисловості, з виробництва товарів культурно-побутового і господарського призначення. Розвинене городництво.