Сулейман Челебі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сулейман.

Сулейман Челебі (Шляхетний) (тур. Gıyas ud-dünya ve d-Daula Süleyman Khan (1377 — 17 лютого 1411) — бей Айдина, Каресі та Сарухана (1396-1402), правитель османського міжцарства (правив у європейських володіннях) (1402/03-1411).

Сулейман Челебі (Шляхетний)
тур. Gıyas ud-dünya ve d-Daula Süleyman Khan
Сулейман Челебі (Шляхетний)
правитель Османського міжцарів'я
Початок правління:	20 липня 1402
Кінець правління:	17 лютого 1411
Інші титули:	Емір
Попередник:	Баязід I Блискавичний
Наступник:	Муса Челебі
Дата народження:	1370 або 1377
Місце народження:	Османська імперія
Країна:	Османська імперія
Дата смерті:	17 лютого 1411(1411-02-17)
Місце смерті:	Османська імперія
Дружина:	1-ша дружина Фюлане хатун 2-га дружина Деспіна Хатун
Діти:	Орхан Челебі, Мухаммад шах, Пашамелек Хатун
Батько:	Баязід I Блискавичний

Ранні роки

Сулейман Челебі був другим сином османського султана Баязида (1389-1402). Брав активну участь у військових компаніях свого батька на Балканах і в Малій Азії. У 1396 році після загибелі свого старшого брата Ертогрула Челебі Сулейман отримав у володіння від батька бейлики Айдин, Каресі і Сарухан, нещодавно включені до складу Османської держави.

У вересні 1396 року принц Сулейман, який бився під командуванням Баязида блискавичного, брав участь у розгромі війська європейських хрестоносців у битві під Нікополем на Дунаї. Командував румелійською кіннотою на правому фланзі османської армії.

У липні 1402 року Сулейман Челебі командував лівим флангом турецької армії в знаменитій битві Баязида з середньоазійським еміром-завойовником Тамерланом під Анкарою. Ангорська битва закінчилася нищівною поразкою османської армії. Тамерлан, розгромивши фланги противника, повністю оточив головні сили турецького війська. Султан Баязид блискавичний, хоробро оборонявся, був узятий в полон і в наступному році помер. Після перемоги під Анкарою Тамерлан завоював і спустошив всі османські володіння в Малій Азії (Анатолії). В кінці 1403 року Тимур покинув Анатолію, повернувши самостійність бейликам Айдин, Герміян, Караман і ряду інших в минулому самостійних областей, що увійшли згодом до складу Османської держави. Частину османських володінь Тамерлан залишив за династією Османа, розділивши її між чотирма синами Баязида.

Література

• Петросян Ю. А. Османская империя, Могущество и гибель. — М.: «Наука», 1990. — С. 28—29. — ISBN 5-02-017026-7.

Посилання

• İnalcık, Halil (2008), Osmanlı İmparatorluğu Klasik Çağ (1300—1600). İstanbul: Yapı Kredi Yayınları. ISBN 975-08-0588-7.
• Norwich, John Julius (1999) Byzantium: the Decline and Fall, Penguin: Londra ISBN 0-14-011449-1.
• Sakaoğlu, Necdet (1999), Bu Mülkün Sultanları, İstanbul: Oğlak Yayınları. say. 63-68 ISBN 875-329-299-6.
• Öztuna, Yılmaz (1996, 2005 3.baskı) Devletler ve Hânedânlar, Ankara: Kültür ve Turizm Bakanlığı Yayınları; C.II, say. 113—116 ISBN 975-1704-715.
• Kastritsis, Dimitris (2007), The Sons of Bayezid: Empire Building and Representation in the Ottoman. Civil War of 1402—1413, Brill, ISBN 978-90-04-15836-8