Суркова Наталія Станіславівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Суркова.

Наталя Станіславівна Суркова (14 березня 1967, Горький, СРСР) — радянська і російська акторка театру і кіно. Заслужена артистка РФ (2002).

Суркова Наталія Станіславівна
Зображення
Народилася	14 березня 1967(1967-03-14)[1] (58 років)  Горький, РРФСР, СРСР
Громадянство	Росія
Діяльність	акторка, кіноакторка
Alma mater	Нижньогородське театральне училищеd (1986)
Заклад	Санкт-Петербурзький державний молодіжний театр на Фонтанці
Роки діяльності	1986 — тепер. час
IMDb	nm1187374
Нагороди та премії
Золотий овенd (2004) Білий слон[d] (2015)
mtfontanka.spb.ru/company/surkova.html
Суркова Наталія Станіславівна у Вікісховищі

Біографічні відомості

У 1986 році закінчила акторське відділення Горьківського театрального училища (творчий керівник — Р. Я. Левіте) і вступила до трупи Молодого театру при «Ленконцерті».

З 1989 року — актриса Санкт-Петербурзького державного Молодіжного театру на Фонтанці.

Фільмографія

• «Ось знову цей двір» (1986)
• «Кінець операції „Резидент“» (1986, епізодична роль)
• «Марія Магдалина» (1990, русалка)
• «Вулиці розбитих ліхтарів» (1997—1998, т/с; Тетяна Василівна, завідувач лазні)
• «Гладіатрикс» (2001, Корнелія)
• «Лінії долі» (2003, т/с; Жанна, ворожка)
• «Свої» (2004, Анна)
• «Майстер і Маргарита» (2005, т/с; Анна Річардівна, секретар Прохора Петровича)
• «Убивча сила 6» (2005, т/с; Ірина Вірігіна)
• «Фаворит» (2005, т/с; Катерина II)
• «Столипін… Невивчені уроки» (2006, т/с; Ольга Борисівна Нейгарт-Столипіна)
• «12» (2007, суддя)
• «Мушкетери Катерини» (2007, т/с)
• «18—14» (2007, княгиня Аграфена Волконська)
• «Червоні перли кохання» (2008, Олександра Євгенівна)
• «Гра» (2008, Віра Павлівна)
• «Брати Карамазови» (2009, т/с; Аріна Петрівна Снєгірьова)
• «Одна війна» (2009, мама Шура)
• «Стомлені Сонцем 2: Передстояння» (2010, Катерина)
• «Ми з майбутнього 2» (2010, жінка в хаті)
• «Шлях у порожнечу» (2012, т/с; Ніна Петрівна, провідниця)
• «7 головних бажань» (2013, лікар)
• «Сонячний удар» (2014, господиня готелю)
• «Дурень» (2014, мер Галаганова)
• «Велика» (2015, т/с; імператриця Єлизавета Петрівна)
• «Халупа боржника» (2017, т/с; обвинувачка на суді)
• «Лікар Ріхтер» (2017, т/с (1-й сезон, 8-а серія); Марія Володимирівна Фідяніна, мама Матвія)
• «Короп відморожений» (2017, Галина Дорменєєва, реєстратор РАГСу)
• «Курча смажене» (2019, т/с; теща)
• «Бомба» (2020, т/с; Вероніка Леопольдівна)
• «Угрюм-ріка» (2021, т/с; Марія Кирилівна Громова, купчиха, дружина Петра, мати Прохора)
• «Актриси» (2023, т/с; Люба, помічник режисера)

Визнання і нагороди

• 2002 — Заслужена артистка Російської Федерації — за заслуги в галузі мистецтва^[2]
• 2004 — Лауреат премії «Золотий овен» у номінації «Найкраща роль другого плану» («Свої»)^[3]
• 2004 — Спеціальний приз Гільдії акторів американського кіно за роль у фільмі «Свої»
• 2007 — Кінофестиваль «Віват, кіно Росії!» (Санкт-Петербург) — Приз за найкращу жіночу роль (Катерина II, телесеріал «Фаворит»)
• 2009 — Кінофестиваль «Амурська осінь» у Благовіщенську — Приз за найкращу жіночу роль («Одна війна», реж. Віра Глаголєва)
• 2015 — Національна премія кінокритики і кінопреси «Білий слон» за 2014 рік у номінації «Найкраща жіноча роль другого плану» за роль Ніни Галаганової у фільмі Юрія Бикова «Дурень»
• 2015 — V Забайкальський міжнародний кінофестиваль у Читі — Приз у номінації «Найкраща актриса» («Дурень»)
• 2018 — Перший відкритий фестиваль популярних кіножанрів «Кришталеве джерело» (Єсентуки) — Приз «Визнання» імені Римми Маркової

Номінації

• 2011 — Найвища театральна премія Санкт-Петербурга «Золотий софіт»: Номінант у складі акторського дуету (Наталія Суркова — Філумена Мартурано, Сергій Барковський — Соріано), вистава «Сім'я Соріано, або Італійська комедія», режисер Семен Співак, Молодіжний театр на Фонтанці