Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Сухецьке
село Мирноградської міської громади Покровського району Донецької області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Сухе́цьке — село Мирноградської міської громади Покровського району Донецької області, Україна. Населення становить 15 осіб.[2].
.svg)
Remove ads
Загальні відомості
Відстань до райцентру становить близько 14 км, з них 5 км - до автошляху Т 0514.
Село на півдні межує з містом Родинське, на північному сході із селом Суворове Добропільського району та на північному заході із містом Білицьке Донецької області. Поруч розташована шахта «Родинська», вугільна компанія «Краснолиманська» та збагачувальна фабрика «Краснолиманська».
Населення
За даними перепису 2001 року населення села становило 39 осіб, із них 15,38 % зазначили рідною мову українську та 84,62 % — російську[3].
Історія
Узагальнити
Перспектива
Відомості про перші населені пункти у витоках струмків Липової балки датовані серединою XIX століття. Згідно із даними 1859 року, східніше сучасного села Сухецьке і дачного селища існував хутір Липова Балка (1 двір, 4 чол.), який належав землевласнику Є. А. Сухецькому[2][4][5].
В 1889 році землі в районі сучасного села перейшли у власність німецьких колоністів лютеранського віросповідання (прихід «Людвіґсталь-Шидлове»), які заснували тут власне поселення. За даними В.Ф.Дизендорфа, чисельність населення Сухецької колонії змінювалася наступним чином: 1904 рік — 70 осіб, 1914 рік — 138 осіб, 1919 рік — 88 осіб, 1926 рік — 113 осіб, із них 88 німецької національності.
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки[6].
У 20-х роках ХХ століття тут працювала хата-читальня, у 30-х - сільгоспартель[2][7][8][9].
Сухецька колонія дала найменування роздільному пункту на залізниці Гришине (Покровськ) — Добропілля — Сухецькому роз'їзду, який знаходився в 900 м (по прямій) на захід від населеного пункту. Із самого початку будівництва залізниці, на роз'їзді мешкала родина залізничників. Поруч із залізничною будкою був колодязь із м'якою водою. У 1920-х — 1930-х роках це була звичайна будка колійників. У 1941-1943 роках будка була зруйнована. До 1960-х років біля зруйнованої Сухецької будки зупинялися приміські потяги, і мешканці Сухецького використовували її для транспортного зв'язку із іншими населеними пунктами[2][10].
Із початком бойових дій на території СРСР у 1941 році, громадяни німецької національності були примусово виселені вглиб території країні (Казахстан, Середня Азія). В Сухецьку колонію (і Донбас в цілому) після закінчення Другої Світової війни переїхали громадяни СРСР (із західних областей УРСР) і Польщі[2].
У списках населених пунктів Красноармійського району за 1951-1952 роки по Краснолиманській сільраді числився хутір Сухецький в 3 км від центру сільради, 29 дворів, 125 осіб. При хуторі було збудовано тваринницьку ферму (розводили крупну рогату худобу)[2][11].
За 2 км на північний схід від села у витоках Липової балки було обладнано штучну водойму - Сухецький ставок, який використовували для поливу колгоспних полів і відпочинку робітничої молоді. На ставку було обладнано зону відпочинку із човниковою станцією, кафе, дитячим пляжем тощо. Тепер (2017 рік) ставок знаходиться у занедбаному стані, а від човникової станції залишилися лише сваї та фундамент[2].
Село Сухецьке — в'їзд з боку Родинського
Липова балка і вид на Сухецький ставок
Залишки зони відпочинку на Сухецькому ставку
Remove ads
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads