Сушкевич Валерій Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сушкевич.

Вале́рій Миха́йлович Сушке́вич (нар. 14 червня 1954, місто Тараща, Київська область) — український політик. Народний депутат України. Президент Національного комітету спорту інвалідів України (Національного паралімпійського комітету України) (з 1996), голова Всеукраїнського громадського соціально-політичного об'єднання «Національна асамблея інвалідів України» (з 2001), президент Асоціації «Спортивна індустрія України». Член партії ВО «Батьківщина» (з 2005). Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю.^[1]

Валерій Михайлович Сушкевич
Валерій Михайлович Сушкевич
Голова Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів
Нині на посаді
На посаді з	26 грудня 2007
Народився	14 червня 1954(1954-06-14) (71 рік) місто Тараща Київської області
Відомий як	політик
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	українець
Alma mater	Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Політична партія	Батьківщина
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений працівник фізичної культури і спорту України
www.paralympic.org.ua www.naiu.org.ua
Медіафайли у Вікісховищі

Освіта

Закінчив механіко-математичний факультет Дніпропетровського державного університету (1971–1976) за спеціальністю «Прикладна математика», математик-програміст. Аспірант Дніпропетровського державного університету.

Діяльність

• Вересень 1974 — травень 1975 — слюсар Дніпропетровського металозаводу.
• Листопад 1978 — липень 1980 — старший інженер Дніпропетровського відділення Тульської філії Державного спеціального конструкторсько-технологічного бюро автоматизованих систем управлінь Міністерства тракторного та сільськогосподарського машинобудування.
• Липень — грудень 1980 — старший інженер Дніпропетровської філії Павлодарського проєктно-конструкторського технологічного інституту автоматизації і механізації НВО збірних механізмів Міністерства тракторного та сільськогосподарського машинобудування.
• Грудень 1980 — березень 1990 — старший інженер-програміст обчислювального центру виробничого експериментального трикотажного об'єднання «Дніпрянка».
• Березень 1990 — червень 1992 — голова Дніпропетровської асоціації фізкультури і спорту інвалідів «Оптиміст». Голова Дніпропетровської обласної федерації фізкультури і спорту інвалідів (місто Дніпро).
• Червень 1992 — травень 1998 — провідний спеціаліст відділу соціального захисту населення Дніпровської обласної державної адміністрації.

• Депутат Дніпропетровської обласної ради народних депутатів (1990–1994).
• Співголова Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (1990–1994).
• Віцепрезидент Національного Комітету спорту інвалідів України (1994–1996).
• Президент Української федерації спорту інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату (1994–2000).
• Член Комітету з розвитку Європейського Паралімпійського Комітету (з жовтня 1999).
• Радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (1996–1997, липень 2000^[2] — травень 2001^[3], червень 2001^[4] — листопад 2002^[5], грудень 2002^[6] — лютий 2005^[7]).
• Радник Президента України на громадських засадах (2002–2005).
• Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю.

Партійність

Член партії ВО «Батьківщина» (січень 2000–2001). Був член політвиконкому партії «Нова політика» (з липня 2001), член ПППУ (2001–2005). Знову член партії ВО «Батьківщина» (з 2005).

Особисте життя

Володіє англійською мовою. Захоплюється риболовлею та спортом.

Сім'я

• Батько Михайло Сергійович (1928–2008).
• Мати Катерина Володимирівна (1926) — пенсіонер.
• Дружина Юлія Миколаївна (1979) — помічник-консультант народного депутата України.
• Син Олександр (1978) — директор представництва Національного комітету спорту інвалідів України в АР Крим.
• Дочка Наталія (1980) — менеджер Національного Паралімпійського комітету Австралії.
• Син Михайло (2007)
• 3 онуки.

Парламентська діяльність

З 19 травня 1998 до 14 травня 2002 року — народний депутат України 3-го скликання від партії «Всеукраїнське об'єднання «Громада»», № 21 в списку. На час виборів — президент Національного комітету спорту інвалідів України (місто Дніпро), член партії «ВО Громада». Був членом фракцій «Громада» та «Батьківщина». Голова підкомітету в справах інвалідів, перший заступник голови Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. У лютому 2000 обраний головою Комітету^[8].

З 14 травня 2002 до 25 травня 2006 року — народний депутат України 4-го скликання від блоку «За єдину Україну!», № 38 в списку, член ПППУ. Був членом фракції «Єдина Україна», фракції партій ППУ та «Трудова Україна», членом групи «Воля народу», членом фракції ПППУ та фракції «Блок Юлії Тимошенко». Голова підкомітету у справах інвалідів, секретар Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

З 25 травня 2006 до 12 червня 2007 року — народний депутат України 5-го скликання від «Блоку Юлії Тимошенко», № 39 в списку. Заступник голови Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. 12 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної ради.

З 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 року — народний депутат України 6-го скликання від «Блоку Юлії Тимошенко», № 39 в списку. Голова Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

З 12 грудня 2012 року — народний депутат України 7-го скликання від партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», № 35 в списку. Голова Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

Автор законів України: «Про гуманітарну допомогу», «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування громадських організацій інвалідів та їх підприємств», «Про державну соціальну допомогу дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства», постанови Верховної Ради України «Про заходи щодо поліпшення соціального захисту інвалідів» та інші. Співавтор законів: «Про підтримку олімпійського, параолімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні», «Про підтримку олімпійського, параолімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проєкту закону України «Про продовольчі банки» та багато інших.

Уповноважений з прав людей з інвалідністю

3 грудня 2014 р. Валерія Сушкевича призначено уповноваженим Президента України з прав людей з інвалідністю одразу після запровадження цієї посади 1 грудня 2014, яка передбачає нагляд за впровадженням ратифікованої Україною Конвенції ООН про права людей з інвалідністю^[9]. 23 травня 2019 року перепризначений^[10][11] на посаду новообраним Президентом Володимиром Зеленським.

Нагороди, державні ранги

• Звання Герой України з врученням ордена Держави (13 жовтня 2008) — за визначні особисті заслуги у розвитку паралімпійського і дефлімпійського руху в Україні, реалізації державних програм реабілітації інвалідів, багаторічну активну громадсько-політичну діяльність^[12]
• Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (16 вересня 2021) — за значний особистий внесок у розвиток паралімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національною паралімпійською збірною командою України на XVI літніх Паралімпійських іграх^[13]
• Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (4 жовтня 2016) — за значний особистий внесок у розвиток паралімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національною паралімпійською збірною командою України на XV літніх Паралімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро^[14]
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (17 вересня 2012) — за значний особистий внесок у розвиток паралімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національної збірної команди України на XIV літніх Паралімпійських іграх у Лондоні^[15]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (3 квітня 2006) — за значні особисті заслуги у розвитку паралімпійського і дефлімпійського руху в Україні, багаторічну активну громадсько-політичну діяльність^[16]
• Повний кавалер ордена «За заслуги»:
  • Орден «За заслуги» I ст. (19 жовтня 2004) — за досягнення значних спортивних результатів, підготовку чемпіонів та призерів XII літніх Паралімпійських ігор у Афінах, піднесення міжнародного престижу України^[17]
  • Орден «За заслуги» II ст. (21 березня 2002) — за досягнення високих спортивних результатів на VIII зимових Паралімпійських та XIX літніх Дефлімпійських іграх, виявлені при цьому мужність, волю і самовідданість^[18]
  • Орден «За заслуги» III ст. (2 листопада 2000) — за підготовку та забезпечення участі членів збірної команди України на XI Паралімпійських іграх в Сіднеї^[19]
• Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (14 грудня 1996) — за вагомий особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту^[20]
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (червень 2004^[21], жовтень 2008).