Східновірменська мова

Східновірменська мова (вірм. Արևելահայերեն, Արևելյան աշխարհաբար, або «Ռուսահայերեն», «російсько-вірменська»^[1]) — один із двох сучасних варіантів вірменської мови, яка є плюрацентричною. Це індоєвропейська мова, вживана на Кавказі (у Вірменії, Грузії та їхньому прикордонні) та в Ірані.

Східновірменська мова
Карта вірменських діалектів на початку ХХ століття: діалекти -owm, що відповідають східновірменській, показані зеленим кольором.
Поширена в	Вірменія Грузія Росія Іран Україна
Регіон	Кавказ, Левант, Східна Європа, Західна Азія
Носії	4 300 000 осіб
Класифікація	Індоєвропейська сім'я Палеобалканська гілка Греко-фригійсько-вірменська група Фригійсько-вірменська підгрупа
Офіційний статус
Коди мови
IETF	hy

У зв'язку з міграцією носіїв мови з Вірменії й Ірану до вірменської діаспори східновірменська мова стала грати значну роль там, де раніше вживалася лише західновірменська мова.

Цей літературний варіант плюрацентричної вірменської мови утворився на початку XIX століття та заснований на диалекті вірменської мови, вживаної в районі Арарату.

Першою написаною сучасною літературною східновірменською мовою книгою стала «Рани Вірменії» Хачатура Абовяна, історичний роман «Рани Вірменії» (1841, видавався з 1858) — це був перший вірменський світський роман доти виключно розмовною східновірменською мовою.

Див. також

• Вірменська мова
• Західновірменська мова