Сьєрра-Леоне

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сьєрра (значення).

Респу́бліка Сьє́рра-Лео́не (англ. Republic of Sierra Leone, кріо Republic na Salone) — держава в Західній Африці, на узбережжі Атлантичного океану. На північному заході, півночі й північному сході межує з Гвінеєю, на південному сході — з Ліберією. Площа — 72 тис. км². Населення — 7,1 млн осіб (2015). Столиця — місто Фрітаун.

Республіка Сьєрра-Леоне англ. Republic of Sierra Leone кріо Republic na Salone
Прапор Герб
Девіз: "Unity — Freedom — Justice"
Гімн: High We Exalt Thee, Realm of the Free англ. Ми високо прославляємо тебе, Царство свободи
Розташування Сьєрра-Леоне
Столиця (та найбільше місто)	Фрітаун 8°31′ пн. ш. 13°15′ зх. д.country H G O
Офіційні мови	Англійська
Етнос	35% Темне 31% Менде 8,5% Лімба 8% Мандінка 5% Коно 3% Шербро 2% Креоли 2% Локо 5,5% інші
Форма правління	Президентська республіка
- Президент	Джуліус Маада Біо
Незалежність
- від Великої Британії	27 квітня 1961
Площа
- Загалом	71,740 км² (119)
- Внутр. води	1.0 %
Населення
- перепис 2015	7 092 113[1]
- Густота	98,9/км²
ВВП (ПКС)	2005 р., оцінка
- Повний	$4.921 млрд (151)
- На душу населення	$903 (172)
ІЛР (2004)	▲ 0.335 (низька) (176)
Валюта	Леоне (SLL)
Часовий пояс	GMT (UTC+0)
Коди ISO 3166	SL  / SLE  / 694
Домен	.sl
Телефонний код	+232
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне є членом ООН, СОТ, МВФ, ВООЗ, Організації Африканської Єдності, Британської Співдружності націй.

Історія

Докладніше: Історія Сьєрра-Леоне

Перші португальські мореплавці відкрили півострів ще в XV столітті. Вони назвали його «Сьєрра-Леоне», що в перекладі з іспанської означає «Левові гори». Ця назва згодом поширилася на всю територію країни. У минулому територія країни поділялась на колонію (прибережні райони) і протекторат (внутрішні області) Великої Британії. 27 квітня 1961 Сьєрра-Леоне здобула незалежність.

Географія

Докладніше: Географія Сьєрра-Леоне

Топографічна карта Сьєрра-Леоне

Приатлантична частина Сьєрра-Леоне, найнаселеніша і найзручніша для сільського господарства, являє собою низовину, що полого спускається до океану. Однак на північному сході країни, на території Леон-ліберійського гірського масиву, рельєф більш нерівний, середньою висотою близько 600 м. Найвища точка країни — гора Бинтимані (1945 м). Північна частина країни також гориста, на її території розташовуються відроги масиву Фута-Джаллон.

Клімат субекваторіальний, жаркий і вологий (одна з найбільш дощовитих країн Західної Африки), із сухим сезоном узимку (листопад — квітень) і сезоном дощів улітку (травень — жовтень). Середньорічна кількість опадів на узбережжі, у тому числі й у Фрітауні, 4000—4500 мм, середньомісячна температура у межах від +24 до +27 °C. У внутрішніх районах країни клімат більш прохолодний (20—23 °C) і сухий (2000—2500 мм на рік). У зимовий сезон нерідкі посухи й піщані бурі, коли харматан різко підвищує температуру повітря і приносить із Сахари пісок і пил. Річкова мережа Сьєрра-Леоне значно розвинена. Головні річки — Великий Скарсієс (Колентьев), Малий Скарсієс (Каба), Рокель, Джонг, Маболе, Сева, Моа і Макона. На узбережжі багато зручних бухт, зокрема, порт Фрітауна. Уздовж узбережжя тягнеться смуга мангрів. Основний тип рослинності — високотравна савана з заростями чагарників і окремими деревами баобабів. Вологі екваторіальні ліси, що збереглися лише на східних схилах гір і височин і на півдні, займають менше 5 % площі країни. Лісові заповідники Мавнтінс, Мамунта-Майоза.

Довкілля

Неправильне використання сільськогосподарських земель, вирубка лісів і знищення природної рослинності, використання деревини на паливо і, меншою мірою, надмірний випас худоби і урбанізація сприяють деградації земель у Сьєрра-Леоне^[2].

Вирубка лісів, як для отримання комерційної деревини, так і для вивільнення земель для ведення сільського господарства, є основною проблемою, яка веде до подальших втрат природного багатства країни. Усе це, а також видобуток корисних копалин, привели до різкого скорочення лісових площ в Сьєрра-Леоне. Ліси продовжують вирубувати все швидшими темпами, у тому числі в національних парках і заповідниках.

До 2002 року в Сьєрра-Леоне була відсутня система управління лісами через громадянську війну, унаслідок якої загинули десятки тисяч людей. Темпи знеліснення збільшилися на 7,3 % після закінчення громадянської війни^[3]. На папері 55 охоронних територій покривали 4,5 % території Сьєрра-Леоне станом на 2003 рік. У країні налічується 2090 відомих видів вищих рослин, 147 видів ссавців, 626 — птахів, 67 — плазунів, 35 — земноводних і 99 видів риб.

Фонд екологічної справедливости задокументував, що кількість нелегальних риболовних суден у водах Сьєрра-Леоне збільшилася за останні роки. Обсяг нелегального рибальства значно виснажив рибні запаси, що позбавило місцевих рибалок важливого ресурсу для виживання. Ситуація особливо серйозна, оскільки рибальство є єдиним джерелом доходу для багатьох громад у країні, яка все ще ледве оговталася від десятирічної громадянської війни^[4].

Політична структура

Коли 27 квітня 1961 року Сьєрра-Леоне здобула незалежність, законодавча й виконавча влада в країні перебувала в руках парламенту і кабінету міністрів, а номінальним главою держави вважався британський монарх, представлений генерал-губернатором. Після внесення поправок до конституції 1971 року Сьєрра-Леоне була проголошена республікою, у якій виконавча влада покладалась на президента.

2000 року Тоні Блер відправив у Сьєрра-Леоне 1500 британських військовослужбовців, які взяли на себе захист столиці країни Фрітауна від повстанської армії «Об'єднаного революційного фронту». 30 травня 2007 року Тоні Блера урочисто проголосили верховним вождем Сьєрра-Леоне. Нове звання формально дало Тоні Блеру право засідати в парламенті Сьєрра-Леоне. Таким чином, як повідомляє The Daily Telegraph, влада країни відзначила його роль у припиненні громадянської війни.

Міжнародні відносини

Відносини з Україною

Докладніше: Українсько-сьєрралеонські відносини

21 грудня 1991 року Сьєрра-Леоне першою з африканських країн визнала незалежність України.

Економіка

Докладніше: Економіка Сьєрра-Леоне

Розробка розсипного родовища алмазів у Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне володіє істотними мінеральними, сільськогосподарськими та рибальськими ресурсами, але залишається однією з найбідніших країн світу. ВВП на душу населення 2009 року — 900 дол. (215-те місце у світі). Нижче рівня бідности — близько 70 % населення. Приблизно половина населення, що працює, займається натуральним сільським господарством. Культивуються рис, кава, какао, пальми (горіхи й олія), арахіс; розводиться худоба, є риболовля. Промисловість — видобуток алмазів, виробництво пива, цигарок, взуття.

Див. також: Корисні копалини Сьєрра-Леоне, Історія освоєння мінеральних ресурсів Сьєрра-Леоне та Гірнича промисловість Сьєрра-Леоне

Зовнішня торгівля

Експортні товари — алмази, какао, кава, риба. Основні покупці (у 2008):

• Бельгія — 39,2 %
• США — 22,1 %
• Індія — 7 %
• Франція — 5,4 %
• Нідерланди — 4,1 %.

Імпорт — продовольство, промислові товари, паливо. Основні постачальники (у 2008):

• Китай — 10,2 %
• США — 7,8 %
• Бельгія — 6,6 %
• Велика Британія — 6,5 %
• Кот-д'Івуар — 6,2 %
• Індія — 5,6 %
• Таїланд — 5,1 %.

Країна входить до міжнародної організації країн АКТ.

Адміністративний поділ

Докладніше: Адміністративний поділ Сьєрра-Леоне

Провінції Сьєрра-Леоне

Округи Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне поділяється на 3 провінції та одну область, які у свою чергу поділяються на 14 округів:

№	Назва	Оригінальна назва	Адміністративний центр	Територія, км²	Населення, осіб (2015[5])	Округи	Вождівства	Секції
1	Західна область	Western Area	Фрітаун	696,7	1 500 234	2	12	87
2	Східна провінція	Eastern Province	Кенема	15 224,2	1 642 370	3	46	262
3	Північна провінція	Northern Province	Макені	36 097,4	2 508 201	5	54	545
4	Південна провінція	Southern Province	Бо	20 207,0	1 441 308	4	54	427

Населення

Докладніше: Населення Сьєрра-Леоне

Географічний розподіл народів у Сьєрра-Леоне

Чисельність населення — 7 092 113 осіб (2015^[1]; 4 976 871 в 2004-му, 3 515 812 в 1985-му, 2 735 159 в 1974-му, 2 180 355 в 1963-му).

Річний приріст — 2,2 % (фертильність — 5 народжень на жінку).

Середня тривалість життя — 53 роки у чоловіків, 58 років у жінок.

Зараженість вірусом імунодефіциту (ВІЛ) — 1,7 % (оцінка на 2007 рік).

Писемність — 46 % чоловіків, 24 % жінок (оцінка на 2004 рік).

Етнічний склад — близько 20 аборигенних племен складають приблизно 90 % населення (темне — 30 %, менде — 30 %, інші ; — 30 %), креоли (нащадки звільнених рабів-негрів з островів Карибського моря) — близько 10 %, невелика кількість білих, арабів, індійців.

Мови — англійська (офіційна, більшість населення нею не володіє), менде (поширений на півдні), темне (поширений на півночі), кріо (креольська мова на основі англійської, мова міжнаціонального спілкування, її розуміє до 95 % населення).

Релігії: мусульмани — 60 %, аборигенні культи — 30 %, християни — 10 % (англікани, методисти, католики, адвентисти, парафіяни Асамблеї Бога тощо).

Культура

Докладніше: Культура Сьєрра-Леоне

5 вересня 1607 року на території сучасної Сьєрра-Леоне поставили першу постановку шекспірівського «Гамлета», про яку до нас дійшло письмове свідоцтво. Британська Ост-Індська компанія проводила операції в Індії, а шлях до Індії у ті часи лежав навколо Африки. Біля узбережжя Сьєрра-Леоне 1607 року кілька великих суден компанії вимушено стали на якір, а капітан одного із суден, «Червоного Дракона», любив театр і вважав, що постановки п'єс для його команди краще, ніж неробство або азартні ігри.

Сучасна система народної освіти в Сьєрра-Леоне сягає своїм корінням до часу перших англійських поселень в цьому районі наприкінці XVIII — початку XIX ст. Для підготовки вчителів і священиків з-поміж африканців 1827 року відкрили перший вищий навчальний заклад — коледж Фура-Бей. До закінчення Першої світової війни всі навчальні заклади розташовувалися в прибережних районах. Хоча до кінця Другої світової війни система народної освіти охопила й унутрішні райони, більшість навчальних закладів, як і раніше, сконцентровано вздовж узбережжя. 1991 року в Сьєрра-Леоне було близько 2 тис. початкових шкіл (414,2 тис. учнів), 227 середніх шкіл (116 тис. учнів).

В університеті Сьєрра-Леоне, створеному на базі коледжу Фура-Бей і університетського коледжу Нджала, навчалися 2,3 тис. студентів. Крім того, у країні є 16 педагогічних і технічних коледжів. Після 1988 року будівлі коледжу Нджала і деяких інших середніх навчальних закладів були зруйновані. Багато шкіл не працювали через студентські хвилювання, страйки викладачів та загальну політичну нестабільність.

Вже у XIX ст. Фрітаун перетворився на західноафриканський центр розповсюдження європейської культури. Креольська громада дала країні відомих учених, включно з істориками А. Сібторпе і Джеймсом Афріканусом Хортоном. Серед сучасних представників інтелектуальної еліти заслуговують згадки біохімік Абіосе Дейвісон Ніколь і письменник Вільям Контон.

Найбільші міста Сьєрра-Леоне

Докладніше: Міста Сьєрра-Леоне

Міста Сьєрра-Леоне

Місто Фрітаун

Міста Сьєрра-Леоне[6][7]
Номер	Місто	Населення			Провінція
		Перепис 1985	Перепис 2004	Оцінка 2010
1.	Фрітаун	469 776	786 900	836 574	Західна
2.	Бо	59 768	167 144	215 421	Південна
3.	Кенема	52 473	137 696	169 937	Східна
4.	Макені	40 038	85 017	102 648	Північна
5.	Сефаду	82 474	87 789	91 603	Східна
6.	Лунсар	16 073	н/д	23 889	Північно-Західна
7.	Порт-Локо	15 248	н/д	22 662	Північно-Західна
8.	Пендембу	10 944	н/д	19 658	Східна
9.	Кабала	13 923	н/д	18 770	Північна
10.	Ватерлоо	9 878	н/д	17 830	Західна
11.	Кайлахун	9 054	н/д	17 506	Східна
12.	Сегбвема	8 267	н/д	15 985	Східна
13.	Магбурака	10 347	н/д	15 980	Північна
14.	Коїнду	8 238	н/д	15 928	Східна
15.	Бумпо	7 556	н/д	15 143	Південна
16.	Енгема	12 938	н/д	13 269	Східна
17.	Камбія	7 631	н/д	12 471	Північно-Західна
18.	Годерич	6 886	н/д	12 429	Західна
19.	Рокупр	8 283	н/д	12 311	Північна
20.	Гандорхун	5 199	н/д	12 288	Південна

Література

• (англ.) LeVert, Suzanne (2007), Cultures of the World: Sierra Leone, Marshall Cavendish.
• (рос.) Сергеева И. С. Сьерра-Леоне. — М. : Мысль, 1984.

Посилання

• Сьєрра-Леоне // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.