Сюрко

Сюрко (англ. surcoat, surcote) — в XII столітті довгий і просторий плащ-нарамник, кроєм схожий на пончо, що часто прикрашався гербом власника. Зазвичай завдовжки сюрко трохи нижче коліна, мало розрізи в передній і задній частині, без рукавів.

Лицар в сюрко і горшковому шоломі з нашоломною фігурою, бурелетом і наметом

Сюрко, одягнене поверх кольчуги

Сюрко
Історичний період	Середньовіччя[1] і Відродження[1]
Сюрко у Вікісховищі

Кольори та шитво на сюрко були одним із основних способів бойової ідентифікації для середньовічних воїнів^[2].

Цей плащ лицарі носили для захисту кольчуги від палючого сонця (що характерно, під час хрестових походів у лицарів з'явилася мода для захисту від сонця носити поверх шолома арабську куфію, яка в лицарському варіанті називалася намет і була гербових кольорів).

Сюрко захищало кільця кольчуги, що легко іржавіли, від дощу та бруду під час поганої погоди, а також від крові під час битви. У кінці XIII століття під сюрко почали кріпити металеві пластини. Таке сюрко називалося Coat of plates^[en] і було попередником бригантини.

Сюрко з відлогою носили й ченці.