Сіаченський конфлікт

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Індо-пакистанська війна.

Сіаченський конфлікт (англ. Siachen conflict) — збройний конфлікт між Пакистаном та Індією за спірну територію льодовика Сіачен.

Сіаченський конфлікт
35°28′02″ пн. ш. 77°03′00″ сх. д.
Дата: з 13 квітня 1984 року - по 3 січня 1987 року Місце: Сіачен Результат: перемога Індії
Сторони
Пакистан	Індія
Командувачі
Зія-уль-Хак Мохаммад, Халід Шамім Вінн	Бана Сінгх
Військові сили
Збройні сили Пакистану	Збройні сили Індії
Втрати
1344 вбито	616 вбито

Хід конфлікту

До початку 1984 року пакистанські війська готувалися до війни з Індією за територію хребта Салторо і льодовика Сіачен. Однак Індія завдала першого удару, почавши операцію «Мегхдут» у квітні 1984 року. Полк індійських солдатів був перекинутий повітрям на Сіачен, вони захопили контроль над двома проходами: Сіа-ла і Білфорд-Ла, які відкривали вихід на стратегічне Каракорумське шосе. Пакистан марно намагався повернути ці проходи в кінці 1984 і 1985 року.

У 1986 році пакистанська армія знову зазнала поразки на даній ділянці фронту. Виявивши військову майстерність скелелазіння, Бана Сінгх захопив пакистанський блокпост на висоті 6400 м. Даний блокпост був перейменований в «Бана» на честь мужності офіцера індійської армії. Після цієї поразки Беназір Бхутто запропонувала генералу Зія-уль-Хаку надіти паранджу.

Щоб вибити війська Індії з Білфорд-Ла, Пакистан відправив елітні групи командос в 1987 році. Генерал Первез Мушарраф особисто командував цим спецпідрозділом. У вересні 1987 року зав'язався бій, у якому Індія знову здобула перемогу. Хоча Пакистан і зазнав невдачі у своїй спробі захоплення Білфорд-Ла, Індії так і не вдалося захопити стратегічно важливе місто Хаплу, столицю пакистанського округу Гханче.

Втрати

1344 пакистанських солдатів загинули під час конфлікту. 95 % загинули за екстремальних і нестерпних погодних умов на льодовику. Число поранених становить майже у двадцять разів більше, ніж убитих.

Наші дні

Наразі Пакистан підтримує три батальйони на кордоні з Сіачен, а Індія має сім батальйонів на даній ділянці кордону. Величезний відтік грошових коштів на підтримання військ у цьому регіоні змусив Індію і Пакистан відкрити діалог для мирного розмежування Сіачену без територіальної шкоди з обох сторін. Але ці переговори так нічим і не закінчилися, велика частина льодовика Сіачен контролюється Індією^[1].