Сєров Володимир Олександрович

Володимир Олександрович Сєров (21 липня 1910(19100721), село Еммаусс Тверської губернії, тепер Калінінського району Тверської області, Російська Федерація — 19 січня 1968, місто Москва) — радянський російський художник-живописець, графік, педагог, 1-й секретар правління Спілки художників РРФСР, президент Академії мистецтв СРСР. Член-кореспондент (1947), дійсний член (1954) Академії мистецтв СРСР. Депутат Верховної Ради Російської РФСР у 1958—1968 роках. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1961—1968 роках.

Сєров Володимир Олександрович
рос. Владимир Александрович Серов
Народився	8 (21) липня 1910 або 8 липня 1910(1910-07-08)[1]  село Еммаусс Тверської губернії, тепер Калінінського району Тверської області, Російська Федерація
Помер	19 січня 1968(1968-01-19)[2][3][…] (57 років)  Москва, СРСР[2]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	ілюстратор, художник, графік
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна
Вчителі	Василь Савинськийd, Бродський Ісаак Ізраїльович і Шлейфер Савелій Якович
Відомі учні	Владимиров Сергій Сидорович
Заклад	Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна
Членство	СХ СРСР
Напрямок	соціалістичний реалізм
Жанр	графіка, малярство і карикатура
Партія	КПРС
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сєров.

Життєпис

З 1922 року навчався у Вищому державному художньо-технічному інституті в Ленінграді. У 1931 році закінчив Ленінградський інститут пролетарського образотворчого мистецтва (майстерня В. Савинського). У 1931—1933 роках навчався там же в аспірантурі у І. Бродського.

У 1933—1942 роках викладав в Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури, професор. Під час війни і блокади залишався в Ленінграді.

Член ВКП(б) з 1942 року.

У 1942—1947 роках — голова Ленінградської Спілки радянських художників. Брав участь в роботі об'єднання «Бойовий олівець».

У 1957—1960 роках — голова Організаційного комітету Спілки художників Російської РФСР.

У 1958—1962 роках — віцепрезидент Академії мистецтв СРСР.

У 1960—1968 роках — 1-й секретар правління Спілки художників РРФСР.

У грудні 1962 — 19 січня 1968 року — президент Академії мистецтв СРСР.

У квітні 1963 — 19 січня 1968 року — секретар правління Спілки художників СРСР.

Помер 19 січня 1968 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Основні праці

Автор картин на історико-революційні теми, портретів, пейзажів, натюрмортів. У картинах художника, присвячених подіям Жовтневого перевороту і перших років Радянської влади, історичні події інтерпретуються в дусі офіційної історіографії 1940—1960 років.

• «Сибірські партизани» (1934)
• «На Юденича» (1934).
• «Приїзд В. І. Леніна в Петроград в 1917 році» (1937)
• «24 жовтня 1917 року»
• «Штаб Чапаєва» (1938)
• «Льодове побоїще» (1942)
• «Останній патрон» (1942)
• «Балтійський десант» (1942)
• «В'їзд Олександра Невського в Псков» (1945)
• «В. І. Ленін проголошує радянську владу» (1947)
• «Ходаки у В. І. Леніна» (1950)
• «Зимовий узятий!» (1954)
• «Чекають сигналу (Перед штурмом)» (1957)
• «Декрет про мир» (1957)
• «Декрет про землю» (1957)
• «Робітник» (1960)
• Серія з 10 кольорових ілюстрацій до «Слова о полку Ігоревім», (1957—1962)
• «Сталевар» (1966)

Нагороди і звання

• два ордени Леніна
• орден Трудового Червоного Прапора
• медалі
• Сталінська премія І ст. (1948) — за картину «Ленін проголошує радянську владу» (1947)
• Сталінська премія ІІ ст. (1951) — за картину «Ходаки у В. І. Леніна» (1950)
• Народний художник Російської РФСР (1956)
• Народний художник СРСР (1958)