Сіреджук Петро Степанович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сіреджук.

Петро Степанович Сіреджук (нар. 23 листопада 1949, с. Космач, Україна) — український педагог, історик, краєзнавець. Доктор історичних наук (2010). Постійний член Гуцульського дослідницького інституту в м. Чикаго (1994, США); голова історико-краєзнавчої секції Регіонального об’єднання дослідників Гуцульщини. Лауреат премії імені Івана Крип’якевича (1996), стипендіат Польської АН (1995, 1998, 2003, 2006) та Королеви Ядвіги Ягеллонського університету в м. Краків (2005, Польща), Інституту Гердера в Німеччині (1996). Почесний член Спілки краєзнавців Прикарпаття (1997), лауреат літературно-мистецької премії імені Марка Черемшини (2016).

Петро Степанович Сіреджук
Народився	23 листопада 1949(1949-11-23) (75 років) Космач, УРСР
Місце проживання	Львів
Країна	СРСР→ Україна
Національність	українець
Діяльність	історик
Alma mater	Прикарпатський університет
Галузь	історія
Заклад	Прикарпатський університет
Вчене звання	Професор
Науковий ступінь	Доктор історичних наук
Науковий керівник	В.В.Грабовецький
Відомий завдяки:	Спеціаліст з соціально-економічного життя німецької меншини в Галичині 20-30-ті рр ХХ-го ст.
Сіреджук Петро Степанович у Вікісховищі

Життєпис

Петро Сіреджук народився 23 листопада 1949 року в селі Космач Косівського району Івано-Франківської області України в гуцульській селянській родині. Закінчив історико-педагогічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту (1976, нині Прикарпатський національний університет).

Працював:

• учителем історії та географії в с. Устечко Заліщицького району (1976—1978);
• в органах УМВС у м. Львів (1978—1994, підполковник міліції);
• викладачем кафедри соціальних дисциплін Львівського інституту внутрішніх справ при Українській академії внутрішніх справ (1994—2004).

З 2004 року — старший викладач, доцент кафедри загальноекономічних і гуманітарних дисциплін Івано-Франківського інституту менеджменту ТНЕУ (нині Західноукраїнський національний університет).

З 2008 року — провідний фахівець відділу історії науково-дослідного Інституту історії, етнології і археології Карпат Прикарпатського національного університету ^[1].

Громадська діяльність

Співорганізатор (1991) регіонального громадсько-культурного товариства «Гуцульщина» у Львові.^[1]

Наукова діяльність

У 1989 році захистив дисертацію на ступінь кандидата історичних наук на тему "История заселения Галической земли в XIV-XVIII вв".^[1][2]

У 2010 році захистив докторську дисертацію «Соціально-економічне становище і культурне життя німецької меншини Східної Галичини (20 — 30-і роки XX ст.)».^[3][4] В докторській Петра Сіреджука була звернута особлива увага до історії німецької колонії Августдорф на території сучасного Снятина^[5].

Досліджує історію та старожитності Гуцульщини, вивчає документи з історії Прикарпаття середніх віків, зокрема, такі, де вперше згадуються населені пункти нашого краю.^[1]

Організатор трьох археологічних експедицій для вивчення та дослідження пам'яток Косівщини. Спільно з археологом М. Бандрівським брав участь у розкопках гальштатського солеварного центру в Космачі.^[1]

Член редколегії журналів «Гражда» та «Грегіт».^[1]

Учасник багатьох наукових конференцій, симпозіумів, конгресів, всесвітніх Гуцульських фестивалів та етнофестивалів «Великдень у Космачі».

Автор^[1]:

• 190 наукових праць:
  • «Першовитоки. Нариси історії заселення Заліщанщини від найдавніших часів до наших днів» (1994), «Новоселиця над Рибницею» (2006), «Соціально-економічне становище і культурне життя німецької меншини Східної Галичини (20-30-і роки ХХ ст.)» (2008), бібліографічний довідник «Космач над Пістинькою» (2011).
• 400 історико-краєзнавчих публікацій публікацій у періодиці:
  • «Із літопису заселення Галицької Гуцульщини» (1982), «Як і коли заселялось Прикарпаття» (1984), «Чи була волоська колонізація Українських Карпат?» (1992), «Найдавніший інвентар Микуличина», «Торгівля на Галицькій Гуцульщині» (1996), «Хронологія перших згадок міст і сіл Косівщини» (1997), «З хроніки села Уторопів» (1998) і ін.

Співавтор колективних монографій^[1]:

• «Гуцульщина» (1989), «Старожитності Косівщини» (1997) та «Старожитності Гуцульщини» (2011), довідника «Населені пункти Косівщини» (1995), видань «Вовчківці: віхи історії» (2010), І-IV томів «Історії Гуцульщини» (1999—2002).