Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Сірша Ронан
американська акторка та феміністка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Сірша Уна Ронан (англ. Saoirse Ronan 'Saoirse Una Ronan [ˈsɜrʃə ˈuːnə ˈroʊnən]; (нар. 12 квітня 1994) — ірландська й американська акторка, модель, феміністка та благодійниця. У першу чергу відома ролями в підліткових драмах[6], удостоєна численних нагород, включаючи Золотий глобус, номінації на чотири «Оскари», п'ять премій Британської кіноакадемії (BAFTA) та чотири Гільдії кіноакторів. Найвідомішими є її фільми у співпраці з Ґретою Ґервіґ — Леді-Птаха та Маленькі жінки (2019).
.jpg)
.svg){kind=link}
Ронан дебютувала у 2003 році в ірландському медичному драматичному серіалі «Клініка» (не плутати з американською версією «Клініки»), а головним проривом стала роль молодої Брайоні Талліс у фільмі «Спокута» 2007 року, що принесла їй номінацію на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану. З цим 13-річна Ронан стала сьомою наймолодшою номінанткою у цій категорії на той час. Далі були головні ролі у фільмі «Милі кості» (2009) та вбивці-підлітки у фільмі «Ханна. Ідеальна зброя» (2011). У 2014 Ронан виконала роль пекарки Агати у фільмі Готель „Ґранд Будапешт“ Веса Андерсона.
Сірша Ронан отримала визнання критики та другу номінацію на «Оскар» за найкращу жіночу роль головною роллю у фільмі 2015 року «Бруклін». Він розгортається у 1950-х, Ронан втілила ірландську іммігрантку, що переїжджає до Нью-Йорка, але тужить за домівкою. У 21 рік Ронан стала восьмою наймолодшою номінанткою на найкращу жіночу роль. Пізніше вона зобразила старшокласницю у фільмі «Леді-Птаха» Ґрети Ґервіґ у 2017 та Джо Марч у «Маленьких жінках» у 2019 році за однойменним романом Луїзи Мей Елкотт. За ці роботи вона була номінована на «Оскар» за найкращу жіночу роль та виграла «Золотий глобус» у номінації за «Найкращу жіночу роль — кінокомедія чи мюзикл» за роль у фільмі «Леді-Птаха».
На сцені театру Ронан втілила Ебігейл Вільямс у бродвейському відродженні фільму «Суворе випробування», що побачило світ у 2016 році. У тому ж році вона була представлена Forbes у їх двох списках «30 до 30 років» та «Списку лідерів наступного покоління». У 2020 році The New York Times віддала їй десяту позицію у списку найвеличніших акторів двадцять першого століття[7].
Remove ads
Раннє життя
Сірша Уна Ронан народилася 12 квітня 1994 року в Бронксі, Нью-Йорк[8], у сім'ї Моніки (до шлюбу Бреннан) та Пола Ронана, обоє були з Дубліна[9]. ЇЇ ім'я ірландською означає «свобода»[10]. Батько працював на будівництві та в барі, ще до того, як почав навчатися мистецтву актора в Нью-Йорку[11][12], а мати працювала нянею, а також знімалася у фільмах у дитинстві[12][13]. Її батьки спочатку були нелегальними іммігрантами, які покинули Ірландію внаслідок рецесії 1980-х[9]. Сім'я переїхала назад до Дубліна, коли Сірші було всього три. Недовго її виховували у селищі Ардаттін, графство Карлоу, де вона відвідувала Національну школу Ардаттіна[14]. Пізніше батьки навчали її вдома приватно[12]. У ранньому підлітковому віці вона з батьками знову жила в Дубліні, у приморському селі Гоут[8][14]. Сіршу виховували католичкою, але, за її словами, вона ставила під сумнів свою віру навіть у дитинстві[15].
Remove ads
Кар'єра
Узагальнити
Перспектива
2003—2009: «Спокута» та ранні роботи
Ронан дебютувала на екрані на ірландському національному мовнику RTÉ (Raidió Teilifís Éireann) у медичному драматичному серіалі 2003 року «Клініка», а потім з'явилася в мінісеріалі «Доказ»[16]. Водночас пробувалася на роль Луни Лавґуд у фільмі «Гаррі Поттер та Орден Фенікса»[17].
Першим фільмом Сірші Ронан стала романтична комедія Емі Гекерлінг «Я ніколи не буду твоєю», відзнята ще у 2005 році. Фільм вийшов у кінотеатрах на кількох міжнародних ринках у 2007 році. У США фільм вийшов одразу на відеоносіях у 2008, після того, як він намагався залучити фінансування, але кілька угод розпалися під час постпродукції[18]. У фільмі Ронан втілила дочку персонажки Мішель Пфайффер, а Пол Радд знявся в ролі її любовного інтересу. Джо Лейдон з Variety назвав фільм «відчайдушно невтішним», але вважав взаємодію між персонажками Ронан та Пфайффер однією з головних подій фільму[19].
У 12 років Ронан взяла участь у кастингу на роль в екранізації 2007 року режисера Джо Райта роману «Спокута» Єна Мак'юена. Вона пройшла кастинг і виконала роль Брайоні Талліс, 13-річної письменниці-початківиці, яка впливає на кілька життів, звинувачуючи коханого її сестри у злочині, якого він не вчиняв. У фільмі вона працювала з Кірою Найтлі та Джеймсом Мак-Евоєм. Фільм окупився у світовому прокаті[20]. Тай Барр із «The Boston Globe» назвав Ронан «чудовою [та] ексцентричною»[21], а Крістофер Орр із «The Atlantic» писав, що вона «диво, елегантно поєднуючи в собі самозакоханість і невпевненість»[22]. Ронан була номінована на премію Британської кіноакадемії (BAFTA), премію «Золотий глобус» і премію «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану, ставши сьомою наймолодшою кандидаткою у цій категорії[23].
Далі Ронан зіграла дочку збіднілої екстрасенса (Кетрін Зета-Джонс) у надприродному трилері «Смертельний номер» 2007 року, та знялася у художньому фантастичному фільмі «Місто Ембер» 2008 року у ролі Ліни Мейфліт — героїчної підлітки, що мусить врятувати жителів підземного міста. Обидва фільми отримали неоднозначний прийом критики та зазнали невдач у прокаті[24][25]. В огляді другого фільму критик Стівен Голден взяв до відома, як у ньому змарнували таланти Ронан[26].
У 2009 році Ронан знялася з Рейчел Вайс, Марком Волбергом, Сьюзен Серендон та Стенлі Туччі у драматичному фільмі Пітера Джексона «Милі кості» — адаптації однойменної книги Еліс Сіболд. Зіграла 14-річну Сьюзі Селмон, яка після свого зґвалтування та вбивства спостерігає з того світу, як її сім'я намагається продовжувати своє життя, поки вона прагне помсти[27]. Ронан та її сім'я спочатку вагалися щодо участі через тематику ролі, але погодилися, коли Джексон запевнив їх, що у фільмі не будуть представлені безпричинні сцени зґвалтування та вбивства[28][29]. Рецензії були критичні до фільму[30]. Хоча Річард Корлісс з журналу Time вважав, що "Сірша успішно показала моторошну історію з «величезним притяганням і благодаттю». Пізніше він назве це третім найкращим виступом у році[31]. Сухдев Сандху з Daily Telegraph вважав, що Ронан є єдиним позитивним аспектом фільму, написавши, що вона «одночасно грайлива й урочиста, молода, але стара не на свої роки»[32]. Фільм провалився у касових зборах, але приніс Сірші Ронан премію Британської кіноакадемії (BAFTA) за найкращу жіночу роль у номінації на головну роль[33].
2010—2014. Висхідна зірка
У військовій драмі Пітера Віра «Шлях додому» (2010) Ронан виконала другорядну роль Ірени, польської сироти під час Другої світової війни. Джим Стерджес, Колін Фаррелл та Ед Гарріс знімалися з нею в Болгарії, Індії та Марокко[34].
Наступного року Ронан втілила головну героїню бойовика «Ханна. Ідеальна зброя» про 15-річну дівчину, яка виросла в арктичній пустелі, навчена бути вбивцею. У фільмі взяли участь Ерік Бана як батько Ганни та Кейт Бланшетт як негативна агентка ЦРУ. Ронан сама виконувала власні трюки й, готуючись до ролі, кілька місяців тренувалась у бойових мистецтвах, битві на палицях та ножах[35]. Її робота у фільмі отримала високу оцінку критики[36]. У огляді для Rolling Stone Пітер Треверс назвав фільм «сюрреалістичною байкою крові й жалю» і відмітив Ронан як «дієву чарівницю»[37]. Пізніше Ронан озвучила головну роль у дубльованій англійській версії японського аніме-фільму «Позичайка Аріетті»[38]. У 16 років Ронан запросили в Академію кінематографічних мистецтв і наук[39].
У 2011 році Ронан взяла участь у просуванні програми Фонду збереження архівів Ірландського інституту кіно, у рамках якої її образ було змонтовано у популярних ірландських фільмах минулого, а також у документальних кадрах[40]. Сірша Ронан і Алексіс Бледел зіграли вбивць у бойовику Джеффрі Флетчера «Вайолет і Дейзі» у 2011 році. Ерік Голдман з IGN порівняв фільм з роботами Квентіна Тарантіно та прокоментував, що здібності Ронан перевершили матеріал[41]. Пітер Джексон звернувся до Ронан, щоб вона зіграла ельфійку Тауріель у серії фільмів «Хоббіт», але вона відмовилася від проєкту через свій завантажений графік[42]. Натомість її привернув фільм жахів «Візантія» 2012 року режисера Ніла Джордана, оскільки проєкт «темний, готичний та вивернутий», він дав їй можливість зіграти більш складну та зрілу персонажку. У фільмі Джемма Артертон грала її матір-вампірку[43]. Пишучи для Radio Times, критик Алан Джонс заявив, що фільм є «загадковою казкою, яка використовує вампірів як призму для коментування людства», і писав, що Артертон і Ронан «сяють» у ньому[44]. Ронан також удостоєна нагороди Морін О'Гари на кінофестивалі в Керрі у 2012 році, нагорода присуджується жінкам, які досягли успіху у кіно[45].
У 2013 році акторка взяла участь в екранізації роману Стефані Маєр «Господиня» (в українському прокаті «Гостя»). У фільмі Ронан грає подвійну роль: бунтарки Мелані Страйдер та Мандрівниці — інопланетної паразитки. Критиці не сподобався фільм[46]; Манола Даргіс назвала його «нахабною комбінацією неоригінальних науково-фантастичних тем [і] янг едалт», але зазначила «потойбічний аспект присутності [Ронан] на екрані, частково завдяки її нерухомості та власній напівпрозорості очей, що може показувати серйозну інтенсивність або повну відстороненість»[47].
У тому ж 2013 році вийшла драма Кевіна Макдональда «Як я тепер кохаю», адаптація однойменного роману Мег Розофф, у якій Ронан зіграла американську підлітку, яку відправили на віддалену ферму у Великій Британії перед початком вигаданої третьої світової війни. Фільм заробив скромну суму у прокаті[48].
Також того року Ронан озвучила колишню буфетницю Талію в анімаційному фільмі «Джастін і лицарі доблесті»[49].
У 2014 році вийшло два фільми з Ронан з дуже різною критикою — «Готель „Ґранд Будапешт“» від Веса Андерсона та режисерський дебют Раяна Ґослінґа «Як спіймати монстра»[50][51]. У першому, трагікомедійному фільмі, де головні ролі були у Рейфа Файнза і Тоні Револорі, Ронан виконала роль пекарки та співучасниці головних героїв. Це був перший проєкт, у якому вона знялася без батьків, які завжди супроводжували її на знімальному майданчику[43]. Фільм заробив понад 174 мільйони доларів при бюджеті 25 мільйонів, і ВВС оцінив його як один з найкращих фільмів століття[52]. У сюрреалістичному фантастичному фільмі «Як упіймати монстра» Ронан зіграла загадкову молоду дівчину Щур, яка володіє домашнім щуром; Джеффрі Макнеб із газети The Independent назвав фільм «дико поблажливим романом», але високо оцінив «жорсткий, але вразливий» образ Ронан[53].
2015—2020: визнання
Після роботи у фільмі «Стокгольм, Пенсильванія» (2015) — психологічному трилері про стокгольмський синдром[54], Ронан зіграла у драмі «Бруклін» головну роль Елліс Лейсі, молодої ірландки, що в 1950-х переїжджає до Нью-Йорка, але тужить за домівкою. Режисером виступив Джон Кровлі. Фільм заснований на однойменному романі Колма Тойбіна[55]. Ронан вважала, що кілька аспектів розвитку її характеру відображають її власні[56]. Фільм та роботу Ронан у ньому критика сприйняла позитивно[57]; Пітер Бредшоу з The Guardian вважав це «душевним і захоплюючим фільмом» і написав, що «спокійна врівноваженість Ронан захоплює майже кожну сцену і кожен кадр»[58]. Акторка отримала номінації на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль та «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у драмі, ставши восьмою наймолодшою номінанткою на найкращу жіночу роль[59][60].
У 2016 році Ронан на деякий час переїхала до Нью-Йорка, щоб почати репетиції дебюту у бродвейському відродженні фільму «Суворе випробування»[61]. Вона взяла роль Ебігейл Вільямс, маніпулятивної служниці, відповідальної за смерть 150 людей, звинувачених у чаклунстві. Під час підготовки вона прочитала книгу Стейсі Шифф «Відьми: Салем, 1692» і тісно співпрацювала з режисером вистави Іво ван Говом, щоб змусити аудиторію співчувати її лиходійській персонажці[62]. Замість того, щоб покладатися на попередні образи своєї героїні, Ронан зіграла її як «більше жертву, ніж ката»[63]. Пишучи для The Hollywood Reporter, Девід Руні вважав Ронан «крижаною і панівною»[64].
У 2017 році виходить біографічна анімаційна драма «З любов'ю, Вінсент», де Ронан озвучила Маргеріт Ґаше, а також знялася з Біллі Гоулом у ролі стурбованих молодят під час медового місяця у фільмі «На березі», екранізації роману Ієна Мак'юена. У огляді цього фільму Кейт Ербланд з IndieWire заявила, що Ронан у ньому була «недостатньо використана», і що її виступ був затьмарений виступом Гоула[65].
У феміністичному фільмі Ґрети Ґервіґ «Леді-Птаха» Ронан виконала головну роль — Крістін «Леді-Птахи» Макферсон. Картина входить до числа найкраще рецензованих фільмів усіх часів на сайті Rotten Tomatoes[66]. Вважаючи виступ Ронан одним з найкращих за рік, Ентоні Скотт з The New York Times писав: «Ронан орієнтується в кожному з'їзді в історії Леді-Птахи з дивовижним поєднанням впевненості в собі та відкриттями. Вона така ж спонтанна і непередбачувана, як справжній 17-річний підліток, що свідчить про загалом приголомшливий рівень акторської майстерності»[67]. За цю роботу акторка удостоєна премії «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль — комедія або мюзикл; та номінована на Оскар, премію Британської кіноакадемії (BAFTA) та премію Гільдії кіноакторів США за найкращу жіночу роль[68][69].
_(cropped).jpg)
Сірша Ронан була гостею епізоду Saturday Night Live від 2 грудня 2017 року, у якому один із її етюдів розкритикували ЗМІ за стереотипне зображення ірландців[70][71][72], та знялася у музичному відео на пісню Еда Ширана «Galway Girl»[73]. У наступному році знялася в адаптації п'єси Антона Чехова «Чайка», в якому зіграла Ніну, акторку на початку кар'єри[74]. Потім знялася у ролі Марії Стюарт у драмі «Марія — королева Шотландії» з Марго Роббі, яка зіграла Єлизавету I[75].
Дізнавшись про майбутню екранізацію роману Луїзи Мей Елкотт «Маленькі жінки», за сценарієм та режисурою Ґрети Ґервіґ, Ронан виявила бажання зіграти Джо Марч — амбіційну авторку в епоху громадянської війни в Америці[76]. Під час підготовки вона прочитала книгу про Луїзу Мей Елкотт та її матір; акторський склад репетирував сценарій два тижні, зйомки проходили у місті Конкорд, Массачусетс[77]. Фільм побачив світ у 2019 році та отримав визнанням критики[78]. Річард Лоусон із Vanity Fair взяв до уваги, наскільки добре Ронан зобразила персонажку «у всій її суперечливій лояльності, боротьбі між сімейним благополуччям та її власним прагненням до чогось більшого»[79]. Фільм заробив понад 218 мільйонів доларів, ставши найкасовішим у фільмографії Ронан[80]. Після цього фільму вона отримала номінації на Оскар, BAFTA та «Золотий глобус» за найкращу головну жіночу роль[81][82][83]. У 25 років місяців Ронан стала другою наймолодшою акторкою, яка отримала чотири номінації на премію Оскар, поступившись лише американській акторці Дженніфер Лоренс[84].
У 2020 році Сірша Ронан зіграла Шарлотту Мерчісон разом із Кейт Вінслет, яка зіграла палеонтологиню Мері Еннінг, у лесбійській драмі Френсіса Лі «Амоніт» про романтичні стосунки двох жінок у 1840-х на тлі палеонтологічних відкриттів та неможливості стати науковицями. Дві акторки тісно співпрацювали над проєктом і працювали над власними сценами сексу[85]. Стів Понд із «TheWrap» вважав, що це «найбільш зрілий виступ у чудовій кар'єрі Сірші Ронан»[86].
Після 2021: найближчі проєкти
У наступному фільмі Ронан возз'єднається з Весом Андерсоном, кінокартина матиме назву «Французький вісник» про американських журналістів у Франції[87].
У листопаді 2020 року було оголошено, що Ронан отримала роль констебля Сталкера разом із Семом Роквеллом у ролі інспектора, які розкривають вбивство навколо голлівудського виробництва у Лондоні 1950-х років. Фільм ще не отримав назви, хоча відомо, що там також зіграють Девід Оєлово та Едрієн Броуді[88][89].
У 2021 році було оголошено, що Сірша Ронан повернеться до театру, на цей раз дебютувавши на сцені у Великій Британії, виступаючи у відродженій трагедії «Макбет», та зіграє роль Леді Макбет. Вистава повинна почати виходити в лондонському театрі «Алмейда», починаючи з жовтня 2021 року[90].
Remove ads
Особисте життя
Узагальнити
Перспектива
Ронан має подвійне громадянство — ірландське та американське[91][92]: «Я не знаю, звідки я. Я просто ірландка». Однак вона також позиціонує себе як жителька Нью-Йорка[62][92].
Вона близька з батьками, прожила з ними до 19 років[93]. Станом на січень 2018 року Сірша Ронан проживала в Ірландії, володіючи будинком у Грейстонс, графство Віклов[94].
Акторка не користується соцмережами, вважаючи їх «занадто напруженими»[95]. Раніше вона приєдналася до Twitter наприкінці 2009, будучи шанувальницею коміка Стівена Фрая, чиє інтенсивне використання сайту було добре задокументоване, але незабаром видалила свій акаунт[96]. В інтерв'ю в лютому 2018 висловилася з теми[96]:
«Я розумію, чому це роблять музиканти та журналісти чи люди в очах громадськості. Але акторська справа — це зовсім інше, тому що ти не сам, коли працюєш. Я не я в будь-чому, якщо хтось бачить мене. Тож для мене зайти в Twitter і написати: „О, у мене був важкий день“ або „Боже, у мене такий головний біль“, не думаю, що люди повинні це бачити. Самореклама завжди змушувала мене почувати себе по-справжньому незручно».
Сірша Ронан — амбасадорка Ірландського товариства запобігання жорстокому поводженню з дітьми[97].
Її пов'язують із кампанією «Дім, милий дім», що бореться з проблемою бездомності. Ронан підтримала акцію організації щодо незаконного заволодіння офісною будівлею в Дубліні для розміщення 31 бездомної сім'ї у 2016 році[96][98].
Того ж року знялася у кліпі гурту Hozier на пісню «Cherry Wine», покликаній привернути увагу до домашнього насильства[99].
З 2024 року одружена з шотландським актором Джеком Лоуденом[100].
Зображення у ЗМІ
Еріка Вагнер із Harper's Bazaar охарактеризувала персону Сірші Ронан поза екраном як «жваву, веселу та теплу», тоді як Ванесса Торп із The Guardian визнала її «невибагливою»[93][101].
У 2016 році Ронан була представлена Forbes у їх двох списках «30 до 30 років» «Списку лідерів наступного покоління»[102].
У 2018 році потрапила до списку «Hot 100» від міжнародного журналу Maxim і опинилася серед найкращих американських акторів до 30 років за версією IndieWire[103][104].
У 2020 році вона зайняла в 6-ту позицію у списку The Irish Times «найкращих кіноакторів Ірландії усіх часів»[105].
За рейтингом модного вебсайту Net-a-Porter Ронан була визнана однією з найкраще одягнених жінок у 2018 році[106]. Того ж року Келвін Кляйн призначив її та Люпіту Ніонго обличчям лінії від Рафа Сімонса під назвою «Жінки», його першого аромату для компанії[107].
На підтримку сталої моди Ронан одягла до Оскара 2020 сукню, зроблену з надлишкової тканини сукні, яку вона одягла на премію Британської Кіноакадемії[108].
Remove ads
Фільмографія
Фільми
Телебачення
Remove ads
Нагороди та номінації
Узагальнити
Перспектива
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads