ТЕС Ешколь

ТЕС Ешколь(івр. תחנת הכוח אשכול) – теплова електростанція у центральній частині Ізраїлю, у портово-промисловій зоні Ашдоду. В 2000-х роках доповнена енергоблоками, котрі використовують технологію комбінованого парогазового циклу.

ТЕС Ешколь

31°50′51″ пн. ш. 34°39′43″ сх. д.
Країна	Ізраїль
Розташування	Ізраїль, Ашдод
Введення в експлуатацію	1975 – 1978 (блоки 4 – 8), 2003 – 2005 (парогазовий блок 1+2), 2010 – 2014 (парогазовий блок 3 + 4)
Вид палива	природний газ
Водозабір	морська вода
Енергоблоки	4х228 + 1х377 + 1х398
Котельні агрегати	1 котел-утилізатор Combustion Engineering (Alstom) (парогазовий блок 1+2), 1 котел-утилізатор (парогазовий блок 3 + 4)
Турбіни	1 парова (блоки 4 – 8), 1 газова General Electric + 1 парова Alstom (парогазовий блок 1+2), 1 газова Siemens V64.3A2 + 1 парова Skoda MTD 50 (парогазовий блок 3 + 4)
Електрогенератори	Alstom (блок 2), Brush (блок 4)
Встановлена електрична потужність	1687
Материнська компанія	Електрична компанія Ізраїлю
ідентифікатори і посилання
ТЕС Ешколь
ТЕС Ешколь у Вікісховищі

У 1958 році на майданчику ТЕС була введена в експлуатацію перша черга («станція А»), котра складалась із трьох конденсаційних блоків із паровими турбінами потужністю 50 МВт (дві) та 45 МВт (одна). У 1963-му стала до ладу «станція В» із одним блоком потужністю 150 МВт. А в 1975 та 1977 – 1978 роках запустили однотипні «станцію С» та «станцію D», кожна з яких складалась із двох енергоблоків одиничною потужністю по 228 МВт (блоки 5 – 8). Як паливо конденсаційні блоки споживали нафту, проте у 2004-му їм також надали можливість використовувати природний газ – саме в тому році почалась розробка першого ізраїльського офшорного родовища Марі-B, з’єднаного з Ашдодом підводним трубопроводом (з 2013-го по ньому ж почали подавати і продукцію великого родовища Тамар).

У 2003-му на майданчику стала до ладу газова турбіна потужністю 250 МВт, котру позначили як блок 1 (конденсаційні блоки 1 – 4 черг А та В наразі виведені з експлуатації). А в 2005-му додатково змонтували парову турбіну, котра через котел-утилізатор отримує живлення від газової турбіни блоку 1, утворюючи разом з нею енергоефективний комбінований парогазовий цикл з номінальною потужністю 377 МВт.

В 2010-му стала до ладу ще одна газова турбіна потужністю 260 МВт (блок 3), котра так само працювала кілька років у відкритому циклі. У 2014-му вона стала частиною ще одного парогазового циклу, в якому також працює парова турбіна з показником 138 МВт (блок 4).

Для охолодження використовується морська вода.^{[1][2][3][4][5]}