ТЕС Равенна

ТЕС Равенна – теплова електростанція у центральній частині Італії у регіоні Емілія-Романья, провінція Равенна. Наразі модернізована з використанням технології комбінованого парогазового циклу.

ТЕС Равенна

44°26′55″ пн. ш. 12°14′15″ сх. д.
Країна	Італія
Розташування	Італія, Равенна, місто Равенна
Введення в експлуатацію	1956 – 1958 (блоки 1 – 3), 1973 (блок 4), 2004 (блоки секції 2)
Модернізація	1999 (створення із блоків 1 – 4 парогазової секції 1)
Вид палива	природний газ
Водозабір	морська вода з каналу Кандіано
Енергоблоки	1х188 (секція 1), 2х390 (секція 2)
Котельні агрегати	3 + 1 котел-утилізатор (секція 1), 1 котел-утилізатор NECCT (у кожному блоці секції 2)
Турбіни	1 газова + 1 парова (секція 1), 1 газова Ansaldo AE94.3A + 1 парова Ansaldo (у кожному блоці секції 2)
Електрогенератори	Ansaldo
Встановлена електрична потужність	188 (секція 1), 790 (секція 2)
Материнська компанія	Eni
ідентифікатори і посилання
ТЕС Равенна

У 1956 – 1958 роках на майданчику станції ввели в експлуатацію три конденсаційні енергоблоки з паровими турбінами потужністю по 38 МВт, які в 1973-му доповнили четвертим із показником у 52 МВт.

У 1999-му під час першого етапу модернізації на станції створили схему комбінованого парогазового циклу, для чого встановили газову турбіну потужністю 123 МВт. Відпрацьовані нею гази потрапляли до котла-утилізатора, котрий разом зі звичайними котлами блоків 2, 3 та 4 виробляв пару. Остання споживалась старими паровими турбінами енергоблоків №1, 2 та 4, а також змонтованою у блоці №3 новою паровою турбіною потужністю 65 МВт. Разом ця схема отримала назву секція 1. Через кілька років, із завершенням другого етапу модернізації, у секції 1 вивели з експлуатації парові турбіни блоків №1 та 4, а також демонтували звичайні котли блоків №2 та 3 (парову турбіну блоку №2 та котел блоку №4 залишили в резерві).

А в 2004-му на майданчику запустили два парогазові блоки потужністю по 390 МВт (секція 2), у кожному з яких встановлена одна газова турбіна потужністю 260 МВт, яка через котел-утилізатор живить одну парову турбіну із показником у 130 МВт.

Окрім виробництва електроенергії станція постачає пару для потреб сусіднього нафтопереробного заводу, котрий належить тій же компанії Eni.

Якщо конденсаційні блоки споживали мазут, то після завершення модернізації ТЕС вона перейшла на спалювання природного газу, котрий постачається по відводу довжиною 1,4 км.

Для охолодження використовується морська вода, відібрана із каналу Кандіано.

Зв’язок із енергосистемою відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 380 кВ.^[1][2][3][4]