ТЕС Рамат-Ховав

ТЕС Рамат-Ховав — теплова електростанція у південній частині Ізраїлю, трохи більш ніж за десяток кілометрів на південь від Беер-Шеви. Частина її енергоблоків використовує технологію комбінованого парогазового циклу.

ТЕС Рамат-Ховав

31°09′16″ пн. ш. 34°48′51″ сх. д.
Країна	Ізраїль
Розташування	Ізраїль, біля Беер-Шеви
Введення в експлуатацію	1989 (блоки 1 та 2), 1993—1999 (парогазовий блок 3-4-5), 2009 (блоки 6 та 7), 2010—2013 (парогазовий блок 8-9)
Вид палива	природний газ
Енергоблоки	2х100 + 1х335 + 2х118 + 1х366
Котельні агрегати	2 котли-утилізатори NEM BV (парогазовий блок 3-4-5)
Турбіни	газові General Electric 9001E (блоки 1 та 2), 2 газові General Electric 9001E + 1 парова АВВ (парогазовий блок 3-4-5), газові (блоки 6 та 7), 1 газова Siemens + 1 парова Skoda MTD 50 (парогазовий блок 8-9)
Електрогенератори	General Electric (блоки 1 та 2), 2 General Electric + 1 АВВ (парогазовий блок 3-4-5)
Встановлена електрична потужність	1137
Материнська компанія	Israel Electric Corporation
ідентифікатори і посилання
ТЕС Рамат-Ховав

Спершу у 1989 році на майданчику станції ввели в експлуатацію дві газові турбіни потужністю по 100 МВт, встановлені для роботи у відкритому циклі (блоки 1 та 2).

У 1993-му стали до ладу ще дві газові турбіни потужністю по 110 МВт, котрі в 1999-му під'єднали через котли-утилізатори до однієї парової турбіни потужністю 120 МВт. Разом вони створили енергоефективний комбінований парогазовий цикл з номінальною потужністю 335 МВт (блок 3-4-5).

В 2009-му на майданчику ТЕС з'явились дві встановлені для роботи у відкритому циклі газові турбіни потужністю по 118 МВт (блоки 6 та 7).

Нарешті, у 2010-му стала до ладу газова турбіна потужністю 260 МВт, котру в 2013-му під'єднали через котел-утилізатор до однієї парової турбіни потужністю 122 МВт. Разом вони створили комбінований парогазовий цикл з номінальною потужністю 366 МВт (блок 8-9).

Як паливо станція спершу використовувала нафту, проте у 2000-х роках в Ізраїлі став доступним ресурс природного газу. Зокрема, з 2008 року почався імпорт з Єгипту (припинився у 2012-му через нестачу ресурсу у постачальника), а в 2013-му стартувала розробка великого власного родовища Тамар. Як наслідок, всі нові блоки ТЕС Рамат-Ховав споруджувались з розрахунку на цей вид палива, на нього ж перевели і вже існуючі газові турбіни. Подача палива здійснюється через Південний газопровід.

Враховуючи розташування у віддаленому від моря посушливому районі, для станції обрали систему повітряного (сухого) охолодження.^{[1][2][3][4][5]}