ТЕЦ Вроцлав

ТЕЦ Вроцлав — теплоелектроцентраль у однойменному місті на південному заході Польщі.

ТЕЦ Вроцлав

51°07′25″ пн. ш. 17°01′28″ сх. д.
Країна	Польща
Розташування	Польща, Вроцлав
Введення в експлуатацію	1901 (стара станція), 1972, 1984, 1987
Вид палива	вугілля
Енергоблоки	1х55 + 2х104
Котельні агрегати	парові: 1 Rafako ОР-230 + 2 Rafako ОР-430, водогрійні: 2 Rafako WP-120
Турбіни	парові, 1 Zamech 13P55-0-3 + 2 Zamech
Електрогенератори	1 Dolmel TGH-63 + 2 Dolmel GTH-125
Встановлена електрична потужність	262,6
Встановлена теплова потужність	812
Материнська компанія	Kogeneracja SA
ідентифікатори і посилання
ТЕЦ Вроцлав
ТЕЦ Вроцлав у Вікісховищі

Вперше енергетичний майданчик на місці сучасної ТЕЦ Вроцлав запрацював у 1901 році, в часи перебування міста у складі Німецької імперії. Через два роки його потужність досягла 6,2 МВт, в 1918-му цей показник становив вже 26,8 МВт, а у 1930-му досягнув рівня 57 МВт. Під час Другої світової війни частина обладнання вийшла з ладу, так що на кінець 1944-го потужність станції зменшилась до 44 МВт. Втім, це не йшло у жодне порівняння зі шкодою, котру ТЕС зазнала під час жорстоких 2,5-місячних боїв за місто у першій половині 1945-го, після яких станція могла видати лише 3 МВт.

Відновлення об'єкту стартувало у 1946-му, зокрема, відремонтували або відновили з фундаменту три його димарі заввишки від 76 до 83 метрів. Електростанція продовжувала обслуговувати потреби міста, котре опинилось у складі Польщі. В 1952-му вона пройшла певну модернізацію, під час якої дві демонтовані старі турбіни відправили на іншу станцію у Сцинавку-Середню (була колись споруджена як Bahnkraftwerk Mittelsteine для живлення Силезької залізниці). В 1959-му році Вроцлавську ТЕС пристосували для виконання функцій теплоелектроцентралі.

З урахуванням зростання потреб міста, наприкінці 1960-х узялись за спорудження на майданчику нової ТЕЦ. В 1972-му відноввся перший блок типу ВС-50, обладнаний котлом ОР-230 виробництва компанії Rafako (Рацибуж), турбіною 13P55-0-3 потужністю 55 МВт, постаченою ельблонзькою Zamech, та генератором вроцлавського заводу Dolmel. Теплова потужність блоку становить 116 МВт.

У 1984-му та 1987-му запустили два блоки типу ВС-100, котрі мали обладнання тих же виробників, проте більш потужне: котли ОР-430 та турбіни 13UC-100 з показниками по 104 МВт (при роботі виключно у конденсаційному режимі — 108 МВт). Теплова потужність одного блоку становить 208 МВт.

Для покриття пікових потреб у 1970-му станцію обладнали двома вугільними водогрійними котлами Rafako WP-70 потужністю по 81 МВт, а в 1974—1978 роках до них додали три Rafako WP-120 з показниками по 140 МВт. Це дозволило довести теплову потужність ТЕЦ до 1154 МВт. Втім, станом на середину 2010-х у роботі залишилось лише два водогрійні котли WP-120, а загальна теплова потужність станції становить 812 МВт.

Для постачання вугілля ТЕЦ має власний причал, до якого вугілля із Верхньосилезького басейну трансопортується водним шляхом-Гливицьким каналом та річкою Одрою

Видалення продуктів згоряння відбувалось за допомогою димарів висотою 180 та 120 метрів. Останній знесли у 2017-му, після запуску установки десульфуризації, котра має власний димар заввишки 115 метрів^{[1][2][3][4][5][6][7][8]}.