ТЕЦ Польковиці

51°29′0″ пн. ш. 16°4′1″ сх. д.

ТЕЦ Польковиці (ЕС-2)

51°29′00″ пн. ш. 16°04′01″ сх. д.
Країна	Польща
Розташування	Польковиці
Введення в експлуатацію	1973 (турбіна № 1), 2014 (парогазовий блок)
Вид палива	вугілля (турбіна № 1), природний газ (парогазовий блок)
Енергоблоки	1х10,2 (турбіна № 1), 1х42 (парогазовий блок)
Котельні агрегати	2 парові Fakop OR-32 (турбіна № 1), 2 котли-утилізатори Aalborg (парогазовий блок)
Турбіни	1 парова Jugoturbina (турбіна № 1), 2 газові Turbomach Titan 130 + 1 парова Siemens (парогазовий блок)
Електрогенератори	Dolmel (турбіна № 1)
Встановлена електрична потужність	10,2 (турбіна № 1), 42 (парогазовий блок)
Встановлена теплова потужність	160 (парові та водогрійні котли), 40 (парогазовий блок)
Річне виробництво електроенергії, млн кВт·год	300 (парогазовий блок)
Материнська компанія	KGHM Polska Miedź
ідентифікатори і посилання
ТЕЦ Польковиці

ТЕЦ Польковиці (ЕС-2) — теплоелектроцентраль в однойменному місті на південному заході Польщі.

Станом на 2017 рік енергетичний майданчик мідної копальні в Польковицях використовував два встановлені сосновецькою компанією Fakop в 1970 році вугільні парові котли OR-32 (станційні номери 3 та 4). Від них живився запущений в 1973 році турбоагрегат потужністю 10,4 МВт, який складався з турбіни компанії Jugoturbina та генератора вроцлавського заводу Dolmel. Крім того, працювали чотири із семи поставлених в 1969—1982 роках рацибузькою компанією Rafako вугільних водогрійних котлів WR-25 (два потужністю по 29 МВт та два — по 36 МВт). Загальна теплова потужність зазначеної конфігурації становила 166 МВт.

У 2014-му на станції звели парогазовий енергоблок комбінованого циклу потужністю 42 МВт. Його обладнали двома газовими турбінами Turbomach Titan 130 потужністю по 14,7 МВт, які через котли-утилізатори Aalborg живлять одні парову турбіну Siemens потужністю 12,6 МВт. Окрім виробництва електроенергії, блок здатен постачати 40 МВт теплової енергії. Як паливо він використовує природний газ з високим вмістом азоту із місцевого родовища.

Для видалення продуктів згоряння спорудили димар висотою 220 метрів.^[1][2][3]