Табір (значення)

Та́бір (очевидно, від чеськ. tábor < назви міста Tábor)^[1], заст. ла́гер^[2] (від нім. Lager) — місце тимчасового розташування великої групи людей, або група людей, що перебуває в такому місці. Також табором називають літню будівлю, загін для худоби поблизу пасовищ, випасів.

У військовій справі

Тимчасовий табір в м. Конві, Уельс (1911)

Табір циганський в Англії (1808)

• Табір — тимчасова польова фортифікаційна споруда, призначена для захисту військового контингенту або для проведення навчання.
• Табір козацький — укріплене місце тимчасового розташування козацького війська з обозом.
• Табір військовополонених — спеціально обладнані місця для утримання полонених військовослужбовців протиборчій сторони.
• Табір смерті — концентраційний табір, особливістю якого було те, що в'язнів знищували протягом кількох годин після прибуття.

Інші табори

• Табір циганський — кілька чи більше родин циган, що кочують разом, а також їхній стан, обоз.
• Концтабір — табір-в'язниця для військовополонених і цивільних у воєнний час або під час тоталітарному режимі.
• Табір переміщених осіб — скупчення «переміщених осіб» (англ. Displaced Persons camp) на території Західної Німеччини й Австрії, з 1945 окупованих американськими, британськими й французькими військами.

Відпочинок. Туризм

• Дитячий відпочинковий табір — заклад дитячого дозвілля.
• Пластовий табір
• Піонерський табір
• Туристський табір

Див. також

• Бівак
• Вагенбург
• Камп