Таласоїд

Таласоїд^[2] (англ. thalassoid, рос. талассоид — «мореподібний», від дав.-гр. θάλασσα — «море» та εἶδος — «вигляд») — стара назва великих імпактних кратерів на Місяці, що близькі за розміром до басейнів місячних морів, але, на відміну від них, не мають (або мають мало) темного лавового покриття^[3][4][5]. Натомість таласоїди, як і їхні околиці, мають світлу поверхню, всіяну дрібнішими кратерами. На повному Місяці (коли погано видно рельєф і добре — альбедо) вони не вирізняються з-поміж інших ділянок^[6].

Кратер Корольов — типовий приклад таласоїда^[1]

Таласоїди характерні для зворотного боку Місяця, оскільки масштаб лавових виливів там був значно меншим, ніж на видимому боці^[7]. До таласоїдів можна віднести, зокрема, басейни морів Мрії, Москви та Східного, кратери Герцшпрунг та Корольов на зворотному боці Місяця^[6], а також басейн Моря Нектару на видимому^[3][6].

Історія терміна

Цей термін запропонували радянські вчені після початку досліджень зворотного боку Місяця. Його автором є професор Московського державного університету Юрій Павлович Псковський (1926–2004)^[8][1], а в науковий обіг його ввів^[9] 1965 року Юрій Наумович Липський, що досліджував фотографії, отримані того ж року «Зондом-3»^[10][1]. 1967 року на XIII Генеральній асамблеї Міжнародного астрономічного союзу розглядалося питання про включення цього слова в набір родових термінів номенклатури деталей поверхні Місяця, але пропозицію було відхилено. Таким чином, цей термін є лише характеристикою об'єктів, а не частиною їх назв^[11][1].

На Заході поняття таласоїдів та відповідний термін не прижилися: там ці об'єкти зазвичай не виділяють в окрему категорію і називають просто басейнами (англ. basins)^[12][13]. Зараз поняттям таласоїдів користуються рідко^[14][1]. Колись воно відіграло важливу роль, посприявши розумінню різниці між морями (лавовими рівнинами) та басейнами (кратерами, в яких лежать ці рівнини)^[1][10].