Тарабарська мова

«Тарабарська мова» — навмисне спотворення мови додаванням до кожного складу певного звукосполучення або однотипною зміною кінцевих складів або їх переставлянням у суміжних словах. Це робить мову незрозумілою для тих, хто не знає способу застосованого «словотворення». В Україні XVIII — початку XIX століття тарабарською мовою користувалися бурсаки.

Приклади:

Лафая лафацьолафаго лафане лафазнав (Я цього не знав)

Кахо качу кабо карщу (Хочу борщу)

Мамеле, печереле! — Остобуреле та до шатареле (Мамо, пече! — Остобурч та до шатра. — з нар. анекдоту).

«Доміне Павлуся! Не могентус украдентус сієус вишневентус для вечерентус?» (Не можем украсти сієї вишнівки для вечері? — Г. Квітка-Основ’яненко)

«Борщів як три не поденькуєш, на моторошні засердчить» (І.Котляревський).

Кущо кути кука кужеш (Що ти кажеш)

«Тарабарська мова» уживається як різновид арґо чи засіб розваги серед дітей, інколи в молодіжному середовищі.

Див. також

• Літорея
• Таємна мова

Джерела

• Енциклопедія «Українська мова». Київ, видавництво «Українська енциклопедія», 2000 р. С. 626.

Посилання

• Тарабарська мова // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — М — Я. — С. 459.