Таран-Терен Віктор Васильович

Ві́ктор Васи́льович Те́рен (Таран) (нар. 9 липня 1941, с. Павлиш, Онуфріївський район, Кіровоградська область) — український політик та письменник. Народний депутат України ІІ — VI скликань. Член правління Національної спілки письменників України.

Віктор Васильович Таран-Терен
Народився	9 липня 1941(1941-07-09) (84 роки) с. Павлиш, Онуфріївський район, Кіровоградська область
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	політик, письменник
Alma mater	ХАІ і Університет Коменського
Членство	Національна спілка письменників України
Посада	народний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3], народний депутат України[4] і народний депутат України[5]
Партія	Батьківщина

Народний депутат України
2-го скликання
безпартійний	11 травня 1994	—	12 травня 1998
3-го скликання
Народний Рух України	19 квітня 2000	—	14 травня 2002
4-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ)	14 травня 2002	—	25 травня 2006
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ)	25 травня 2006	—	14 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ)	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Таран.

Освіта

З 1959 до 1965 року навчався на радіотехнічному факультеті Харківського авіаційного інституту за фахом інженер-електронник, а з 1983 до 1985 року у Братиславському університеті ім. Коменського.

Кар'єра

• 1958–1959 — слюсар-арматурник Крюківського кар'єроуправління, м.Кременчук.
• 1959–1965 — студент Харківського авіаційного інституту.
• 1965–1978 — технік, інженер, старший інженер заводу «Арсенал», м. Київ.
• 1978–1994 — позаштатний кореспондент газети «Молода гвардія». Редактор відділу видавництва «Дніпро». Відповідальний секретар Спілки письменників України. Головний редактор журналу «Розбудова держави». Мав виклики в КДБ, розсипано набір другої збірки, у 1971 році вилучався зі Спілки письменників.
• У 1984–1985 роках студіював словацьку мову в Братиславському університеті.

З 1989 — заступник голови Руху міста Києва та області, член Проводу Руху. З 1992 — член УРП, заступник голови Проводу УРП, член Проводу УРП. З 1997 — член НРУ, член Центрального проводу НРУ (з березня 1999).

Автор збірок: «Причетність» (1969), «Переклик» (1975), «Лінія часу» (1978), «Сполохи» (1983), «Подих степу» (1982), «Тривога і обов'язок» (1985), «Ковила на вітрі» (1991), «Твій день на землі» (2000) та інших, книги повістей і оповідань «Костюмчик до осені» (1989), дитячої книжки «В лісі, в темному горісі» (1984) та інші.

Володіє словацькою та французькою мовами.

Сім'я

Батько Таран Василь Васильович (1908–1973) — столяр.

Мати Марія Гнатівна (1909–1985) — селянка.

Дружина Чигрин Алла Вікторівна (1963) — державна службовиця, заступниця завідувача секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин^[6].

Син Сергій (1969) — філософ, політтехнолог.^[7] Співзасновник Інституту масової інформації (1995 р.), директор ГО «Міжнародний інститут демократій».^[8]

Син Віктор (1977) — історик, політолог, Голова Центру «Ейдос» (до 2016 — Центр політичних студій та аналітики).

Невістка — Сюмар Вікторія Петрівна, народна депутатка України, Голова комітету з питань свободи слова та інформаційної політики^[9].

Літературна діяльність

Автор поетичних збірок: «Причетність» (1969), «Переклик» (1975), «Лінія часу» (1978), «Подих степу» (1982), «Сполохи» (1983), "Тривога і обов"язок" (1985), «В прихистку долонь» (1986), «Дым невидимых костров» (1989), «Ковила на вітрі» (1991), «Твій день на землі» (2001), «Вечір спаленої трави» (2007), "Осінні сузір"я" (2008), «Вибране» 2-х томник, (2012).

Автор повістей та оповідань: «Костюмчик до осені» (1989), «Найд» (2011), «Хлопчик з планети „Ч“ і Вогняні Пси» (2012).

Автор книжок для дітей: «Так весело малюється» (1980), «Мальовані рибки» (1982), «В лісі, в темному горісі» (1984), «Пташина абетка» (1989), «Старому Сому везли солому» (1996). «Риба, яка уміла грати на трембіті» (2004).

Парламентська діяльність

Народний депутат України 2-го скликання з 11 травня 1994 до 12 травня 1998 за Кременчуцько-Автозаводським виборчім округом № 321 Полтавської області. На час виборів: головний редактор журналу «Розбудова держави», безпартійний. 1-й тур: з'явилося 69.5 %, «за» 33.93 %. 2-й тур: з'явилося 62.3 %, «за» 56.29 %. 9 суперників; 1-й тур — 17.75 %, 2-й тур — 39.98 %. Член Комітету з питань соціальної політики та праці. Член фракції НРУ (до цього — групи «Державність»).

Народний депутат України 3-го скликання з 19 квітня 2000 до 14 травня 2002 від НРУ, № 48 в списку, член НРУ. Паралельно балотувався за виборчім округом № 146 Полтавської області. З'явилося 70.1 %, «за» 22.4 %, 2 місце з 10 претендентів. Член фракції НРУ (квітень — жовтень 2000), член фракції «Батьківщина» (з жовтня 2000). Член Комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин (квітень — липень 2000), член Комітету з питань свободи слова та інформації (з липня 2000).

Народний депутат України 4-го скликання з 14 травня 2002 до 25 травня 2006 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 13 в списку, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з травня 2002). Голова підкомітету з питань депортованих народів, національних меншин та жертв політичних репресій Комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин (червень 2002 — вересень 2003), голова підкомітету з прав людини Комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин (з вересня 2003).

Народний депутат України 5-го скликання з 25 травня 2006 до 14 червня 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 18 в списку, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з травня 2006). Заступник голови Комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин (з липня 2006). 14 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради.

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 18 в списку. На час виборів: пенсіонер, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з листопада 2007). Перший заступник голови Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з грудня 2007).

Нагороди і відзнаки

2015 - Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва.

2019 - Літературна премія імені Євгена Маланюка

Лауреат премій: імені Олександра Бойченка, імені Володимира Сосюри, імені Олександра Копиленка, «Благовіст», Всеукраїнська літературно-мистецька премія «Київська книга року» (2023)^[10].

Джерела

Постанова Кабінету Міністрів України."Про присудження Премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва : постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2015 року № 309  // Урядовий кур‘єр. ‒ 2015. ‒ 28 травня. ‒ C. 10

Мельник П. Назвали лауреатів літературної премії ім. Євгена Маланюка / П. Мельник // Голос України. ‒ 2020. ‒ 18 січня. ‒ C. 6: фото