Тарасенко Олександр Петрович

Олекса́ндр Петро́вич Тара́сенко (нар. 27 травня 1918, Краснопілля — пом. 14 грудня 1994, Ялта) — український графік, член Спілки художників України.

Тарасенко Олександр Петрович
Народження	27 травня 1918(1918-05-27)  Краснопілля, СРСР
Смерть	14 грудня 1994(1994-12-14) (76 років)
	Ялта, Автономна Республіка Крим, Україна
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Харківський художній інститут
Вчитель	Мироненко Василь Федорович і Бондаренко Григорій Антонович
Діяльність	художник
Член	Національна спілка художників України
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарасенко.

Біографія

Народився 27 травня 1918 року в селі Краснопіллі (тепер селище міського типу Сумської області, Україна). Навчався в Ленінградському військово-морському училищі імені Михайла Фрунзе^[1].

Брав участь у німецько-радянській війні. Брав участь в боях на Курській дузі, у форсуванні Дніпра, в Корсунь-Шевченского операції. В 1944 році був контужений під Яссами^[2]. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (27 жовтня 1943), орденом Червоної Зірки (1 травня 1944)^[3].

Впродовж 1954—1960 років навчався в Харківському художньому інституті (викладачі Василь Мироненко, Григорій Бондаренко). Здобувши мистецьку освіту працював в Торгово-промисловій палаті УРСР та книжковому видавництві^[1]. Жив у Харкові на вулиці 2-й проектній № 5/2, квартира 45.

З 1969 по 1994 рік працював головним художником Державних промислових майстерень у Ялті. Помер у Ялті 14 грудня 1994 року^[1].

Творчість

Працював у галузі станкової графіки, переважно в техніці ліногравюри. Серед робіт:

• «Наші друзі» (1960);
• «Осіння ніч» (1961);
• «Пам'ятник Тарасові Шевченкові в Харкові» (1961);
• «Перед походом» (1965);
• «Матроська ночі» (1965);
• «На лісових стежках» (1968);
• «Перше знайомство» (1970).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1960 року (понад 40 виставок, з них 20 — персональні). 2003 року відбулася виставка його творів — до 85-річчя від дня народження — в Харківській державній академії дизайну та мистецтв^[1].

Близько 400 гравюр передав до шкільних музеїв бойової слави, ще до 400 естампів зберігаються в понад двадцяти музеях, зокрема, в Луганському обласному художньому музеї^[1].