Тарасенко Петро Порфирович

Петро Порфирович Тарасенко (нар. 25 липня 1927, Андріївка — пом. 4 червня 2005, Київ) — український майстер художньої кераміки.

Тарасенко Петро Порфирович
Народився	25 липня 1927(1927-07-25)  Андріївка, Новомиргородський район, Зинов'євська округа, Українська СРР, СРСР
Помер	4 червня 2005(2005-06-04) (77 років)  Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	кераміст
Alma mater	Одеське художнє училище (1960)
Вчителі	Сакович Ірина Валер'янівна
Заклад	Баранівський порцеляновий завод, Тернопільський порцеляновий завод і ВАТ «ДЕФФА»
Партія	ВКП(б)

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Тарасенко.

Біографія

Народився 25 липня 1927 року в селі Андріївці (нині Новоукраїнський район Кіровоградської області, Україна). Закінчив середню школу. У 1944—1953 роках проходив військову службу в Одеському військовому окрузі^[1]. Член ВКП(б) з 1948 року. Упродовж 1955—1960 років навчався на керамічному відділені в Одеському художньому училищі, був учнем Ірини Сакович^[1].

Після здобуття фахової освіти у 1960 році отримав скерування на Баранівський фарфоровий завод, де працював як живописець, а з 1962 року став начальником живописного цеху. У 1964 році був запрошений на Тернопільський фарфоровий завод, де з 1967 року обіймав посаду головного художника. Протягом 1978—2005 років працював на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі/ВАТ «ДЕФФА» (у 1980—1986 роках обіймав посаду головного художника)^[2]. Помер у Києві 4 червня 2005 року^[1].

Творчість

На Тернопільському фарфоровому заводі створив

• чайні сервізи
  • «Два кольори» (1970; експонувалися на республіканській художній виставці до 100-річчя від дня народження Володимира Леніна);
  • «Золотий вітерець» (1972; експонувався на виставці до 50-річчя утворення СРСР);
  • «Лілея» (1972; експонувався на виставці до 100-річчя від дня народження Володимира Леніна. Відмічений 2-ю премією у конкурсі Міністерства легкої промисловості УРСР);
  • «Святковий» (1972; експонувався на виставці до 50-річчя утворення СРСР. Відмічений 3-ю премією у конкурсі Міністерства легкої промисловості УРСР);
  • «50 років Радянської влади»;
• кавові сервізи
  • «Циліндр» (1969; експонувався на виставці робіт художників Тернопільського та Бориславського фарфорових заводів);
  • «Юність» (1975);
• декоративне блюдо до 25-річчя перемоги над фашистською Німеччиною (1970);
• плесканці
  • «Закувала та сива зозуля» (1967; за мотивами української однойменної пісні на слова Петра Ніщинського);
  • «Півень»;
• вази
  • «Живи, Україно, прекрасна і сильна, в Радянськім Союзі ти щастя знайшла» (1967);
  • «Коні й квіти» (1967);
  • «Чумацька» (1972; експонувалася на художній виставці народного декоративного мистецтва до 50-річчя створення СРСР);
• декоративну скульптуру.

На Київському експериментальному кераміко-художньому заводі створив

• зразки наборів для напоїв
  • «Березень» (1979);
  • «Левада» (1982);
  • «Полуниці» (1986);
  • «Нарцис» (1986);
  • «Джерельце» (1986);
• набори його чайників завжди
  • «Яблучко» (1978);
  • «Черешенька» (1984);
  • «Ягідка» (1984);
  • «Колобок» (1985);
  • «Зефір» (1986);
  • «Подарунковий» (1987);
  • «Ажурний» (1991);
• сервіз «Соняшник» (1979);
• набір «Тета-тет» (1984);
• набори для заливних страв;
• наборами для вареників;
• чайник заварний «Сюрприз» (1983);
• келих «Дзвіночок» (1986);
• оселедниці (2000);
• дощечки для сиру.

Брав участь в республіканських, всесоюзних, міжнародних виставках з 1968 року^[1].

Окремі роботи майстра зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Канівському музею декоративного мистецтва, Запорізькому та Одеському художніх музеях, Тернопільському обласному краєзнавчому музеї^[1].